ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

 

Зміни внесені до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" законами № 2129-IX від 15.03.2022, № 2468-IX від 28.07.2022, № 3048-IX від 11.04.2023

1

1. Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до Переліку (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

2. Фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму у розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати, установленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

3. Юридичні особи - боржники, самозайняті особи (які використовують найману працю фізичних осіб), на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п'яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Контроль за дотриманням встановлених законом вимог під час здійснення виплат покладається на службових осіб юридичної особи – боржника, самозайняту особу відповідно.

4. Припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

5. За рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача - на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

6. Зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є російська федерація або такі особи:

• громадяни російської федерації;
• юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;
• юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є російська федерація, громадянин російської федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

* Зазначене обмеження не застосовується до громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Ключові зміни внесені до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" законами
№ 2455-IX від 27.07.2022 (набрав чинності 25.08.2022)
та № 3048-IX від 11.04.2023

2

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

1. Зупиняється дія постанов державних виконавців про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

2. Зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень* (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом) боржниками за якими є:

• підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
• органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України,
• рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до Переліку, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

*Дія такої заборони не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

3. Забороняється відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально.

Постанова приватного виконавця чи інший процесуальний документ (або їх частина), якщо вони суперечать вимогам законодавства щодо примусового виконання рішень, можуть бути скасовані за зверненням сторони виконавчого провадження або особи, права якої порушені, постановою керівника Департаменту ДВС, крім випадків, якщо наявна інформація про судове провадження, ініційоване особою, яка подала звернення, у зв'язку із спором між тими самими сторонами з такого самого предмета і з тієї самої підстави.

Приватний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи, за умови наявності об'єктивних підстав, має право своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ (або їх частину), винесені ним у виконавчому провадженні"

Ключові зміни до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" внесені Законами України № 2455-IX від 27.07.2022 (набрав чинності 25.08.2022) та № 3048-IX від 11.04.2023

3

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

1. Зупиняються строки розгляду Дисциплінарною комісією подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарних стягнень.

2. Планові та позапланові перевірки діяльності приватних виконавців не проводяться, крім перевірок приватних виконавців, стосовно яких є сумніви щодо факту здійснення ними своєї діяльності в офісі приватного виконавця.

3. Діяльність приватного виконавця може бути зупинена наказом Міністерства юстиції України за поданням керівника Департаменту ДВС на один місяць, а подання керівника департаменту ДВС має бути погоджено мінімум п'ятьма членами Дисциплінарної комісії. Підставою для такого зупинення має бути виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків. Наказ Міністерства юстиції про зупинення діяльності приватного виконавця може бути оскаржено до суду.

4. Строк складання кваліфікаційного іспиту після п'яти років від отримання посвідчення продовжується за письмовою заявою приватного виконавця.

5. Приватний виконавець, який зупиняє свою діяльність, може заміщуватися приватним виконавцем, який здійснює свою діяльність в іншому виконавчому окрузі.

6. Приватний виконавець, який має на виконанні виконавчі провадження, може зупинити свою діяльність на підставі пункту 1 чи 2 частини першої статті 42 цього Закону, за умови вирішення питання про своє заміщення іншим приватним виконавцем. У такому разі укладення договору про заміщення приватного виконавця іншим приватним виконавцем здійснюється без погодження із стягувачем.

7. Договір про заміщення приватного виконавця може передбачати розподіл стягнутої основної винагороди між приватними виконавцями.

8. Якщо після спливу 10-денного строку тимчасової відсутності приватного виконавця до Міністерства юстиції України не надійшло звернення приватного виконавця про зупинення діяльності на підставі пункту 2 частини першої статті 42 цього Закону, Рада приватних виконавців України за пропозицією Міністерства юстиції України або за власною ініціативою вносить відповідне подання.

9. Приватний виконавець, який має на виконанні незакінчені виконавчі провадження, може змінити виконавчий округ у разі, якщо його офіс розташований у територіальній громаді, що належить до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до Переліку. Такий приватний виконавець продовжує примусове виконання виконавчих документів, що перебували у нього на виконанні у виконавчому окрузі, який він змінив, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством про виконавче провадження.

Закон України 2120-IX від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"

4

Заборонено реалізовувати іпотеку

У період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після дня його завершення або скасування щодо нерухомого майна, що належить громадянам України та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 41 (Реалізація предмета іпотеки на електронному аукціоні), 47 (Оформлення результатів електронного аукціону з реалізації предмета іпотеки ) Закону України «Про іпотеку» (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах).

*Обмеження не поширюються на нерухоме майно, оформлене в іпотеку за договорами, укладеними після набрання чинності Законом, або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов'язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Постанова Кабінету Міністрів України № 101 від 04.02.2023 "Про затвердження Порядку визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану"

5

Перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, визначається Мінстратегпромом.

Включення підприємства до переліку здійснюється на підставі заяви, поданої суб'єктом управління об'єктами державної власності, до сфери управління якого належить підприємство (щодо державних підприємств), керівником або органом, уповноваженим власником (власниками) відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (щодо інших підприємств).

Копія наказу надсилається заявнику протягом п'яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію", "Про державну таємницю" разом із супровідним листом.

Рішення про виключення підприємства з переліку оформляється наказом Мінстратегпрому, копії якого надсилаються органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю та заявнику протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію", "Про державну таємницю" разом із супровідним листом.

Наказ Міністерства юстиції України від 04.04.2022 № 1310/5 «Про деякі питання доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру приватних виконавців України у період воєнного стану» зі змінами і доповненнями

6

На період до припинення або скасування воєнного стану на території України, припинено:

X доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП)
X доступ до Єдиного реєстру приватних виконавців України (ЄРПВУ).

Приватним виконавцям доступ до АСВП припиняється та відновлюється адміністратором АСВП на підставі письмового повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яке готується на підставі звернення приватного виконавця у разі, якщо:

•приватним виконавцем укладено договір (договори) страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", строк дії якого (яких) не закінчився;
•приватний виконавець не має заборгованості з плати за користування АСВП;
•офіс приватного виконавця не розташований на територіях, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих, інформація про які міститься в Переліку, та наявна можливість провести перевірку офісу приватного виконавця;
•приватний виконавець здійснює діяльність в офісі, відомості про який внесені до Єдиного реєстру приватних виконавців України, та цей офіс відповідає вимогам, встановленим розділом II Положення про офіс приватного виконавця.

За наявності зазначених умов, Департамент ДВС Мін'юсту доручає провести перевірку щодо здійснення приватним виконавцем діяльності в офісі та відповідності офісу приватного виконавця встановленим вимогам, про що складається відповідний акт.

* Доступ до АСВП помічникам приватного виконавця відновлюється (надається) на підставі письмового звернення приватного виконавця до адміністратора АСВП у разі, якщо йому надано доступ до АСВП та відомості про його помічника внесені до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Доступ державним та приватним виконавцям до інших Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, які відповідно до законодавства використовуються ними для виконання повноважень з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), відновлюється (надається) або припиняється адміністратором Реєстрів за умови відновлення (надання) або припинення таким виконавцям доступу до АСВП з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №209 "Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану".

Наказ Міністерства юстиції України від 10.06.2022 № 2343/5
«Деякі питання примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні в період воєнного стану»

7

Організатор електронних аукціонів, зокрема ДП «СЕТАМ», зупиняє електронні аукціони (аукціони за фіксованою ціною) з реалізації арештованого майна, яке знаходиться на території, включеній до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Формування нових лотів та поновлення зупинених електронних аукціонів тепер здійснюватиметься за заявкою державного або приватного виконавця за умови, що станом на дату такої заявки:

• арештоване майно не знаходиться на територіях, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих, інформація про які міститься в Переліку;
• державним або приватним виконавцем здійснено перевірку майна на предмет його цілісності, про що складено акт, копію якого долучено до заявки;
• державний або приватний виконавець має доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), оформлений відповідно до вимог наказу Мін'юсту від 04 квітня 2022 року № 1310/5, із змінами.

* Інформацію про державних або приватних виконавців, яким надано доступ до АСВП надаватиметься Організатору Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по мірі її оновлення.

Наказ Міністерства юстиції України від 09.06.2022 №2297/5 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України"

8

Під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована відповідно до Переліку, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження/місцерозташування на іншу територію України, або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням/пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У разі якщо місцезнаходженням органу державної виконавчої служби є територія, включена до Переліку, такий орган може змінити місцезнаходження/місцерозташування на іншу територію України та здійснювати примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція цього органу державної виконавчої служби.

Інформація про роботу відповідних органів публікується на вебсайті Міністерства юстиції України та вебсайтах міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України по мірі її оновлення.

Наказ Міністерства юстиції України від 23 серпня 2022 року № 3563/5 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України" (набрав чинності 26.08.2022)

9

У разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1 - 4, 6 частини першої статті 42 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (крім випадку зупинення діяльності на підставі пункту 2 цієї частини за поданням ради приватних виконавців регіону) приватний виконавець, який заміщуватиме приватного виконавця, діяльність якого зупиняється, може обиратися з приватних виконавців іншого виконавчого округу. У період дії воєнного стану такий приватний виконавець може обиратися з приватних виконавців, які мають доступ до АСВП у встановленому Міністерством юстиції України порядку.

Приватний виконавець з дня внесення інформації про зупинення його діяльності до Єдиного реєстру приватних виконавців України зобов'язаний вирішити питання про його заміщення іншим приватним виконавцем та протягом п'яти робочих днів надати Міністерству юстиції України інформацію або копію договору про таке заміщення.

Наказ Міністерства юстиції України від 07 листопада 2022 року № 4987/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України" (набрав чинності 11.11.2022)

10

У період дії воєнного стану Департамент ДВС здійснює перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження.

У разі необхідності одержання від приватного виконавця інформації або пояснень щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків, або копій відповідних документів Департамент ДВС може надіслати приватному виконавцю відповідний обґрунтований запит.

У разі якщо строк складання приватним виконавцем іспиту шляхом автоматизованого анонімного тестування настав у період дії воєнного стану на території України, такий строк продовжується до припинення або скасування воєнного стану за письмовою заявою приватного виконавця, поданою до Департаменту ДВС.

 

Питання представництва юридичної особи

🔥Постанова КЦС ВС від 05.01.2024 № 149/184/21 (61-1657св23):     

📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/116325794

👨‍⚖️Суддя-доповідач: Русинчук М. М.

✅Наявність або відсутність у ЄДР відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи, а також довіреності юридичної особи не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням, умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією

✔️Щодо самопредставництва юридичної особи

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що інтереси позивача представляв Гуцаленко Л. І., який не є адвокатом та не надав доказів на підтвердження його повноважень в порядку самопредставництва, а тому всі вчинені ним процесуальні дії, подані заяви та докази є недопустимими, оскільки вчинені неуповноваженою особою.

Також, на переконання заявника, суди в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 (провадження

№ 11-137заі20).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що процесуальне законодавство передбачає дві форми участі сторін у справі,

а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво). Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь

у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що для визнання особи такою, яка діє в порядку самопредставництва, потрібно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі

№ 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) вказано, що починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, потрібно підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією

(у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Отже, наявність або відсутність у ЄДР відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи, а також довіреності юридичної особи не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням, умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією.

У справі, що переглядається, позовну заяву від імені та в інтересах ТОВ «Щедра Нива» 28 січня 2021 року підписав директор товариства Шлейко В. І .

Відповідно до пунктів 11.5, 11.6 статуту ТОВ «Щедра Нива» директор діє від імені товариства у межах, встановлених чинним законодавством та цим статутом. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства.

На підставі довіреності від 10 листопада 2020 року ТОВ «Щедра Нива», від імені якого діяв директор Шлейко В. Л., уповноважило заступника директора Гуцаленка Л. І. представляти інтереси товариства в судах України, вчиняти всі процесуальні дії, надані законодавством України позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику, заявнику, заінтересованій особі від імені ТОВ «Щедра Нива».

Заступник директора як посадова особа товариства діє на підставі статуту, затвердженого 20 січня 2020 року, та Положення про директора Товариства, затвердженого 20 березня 2020 року, яким передбачено, що заступник директора входить за посадою до виконавчого органу товариства і виконує обов`язки, визначені штатним розписом, має право представляти інтереси товариства

в порядку самопредставництва.

Отже, Гуцаленко Л. І. як заступник директора, який за посадою входить до складу виконавчого органу товариства, наділений повноваженнями на самопредставництво інтересів позивача на підставі статуту та Положення про директора, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року

у справі № 9901/39/20 (провадження № 11-137заі20), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від

08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), щодо самопредставництва юридичної особи.

Крім того, 12 травня 2022 року у справу як представник ТОВ «Щедра Нива» вступила адвокат Хващевська Л. В., яка представляла інтереси позивача та за участі якої з цього часу проводився розгляд справи і було ухвалене рішення суду першої інстанції від 26 вересня 2022 року.

У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу

 

Постанова КЦС ВС від 24.01.2024 № 752/1058/23 (61-17143св23):

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/116639290

Суддя-доповідач: Крат В. І.

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:

«7.23. Однаковим в обох кодексах є правило про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина четверта статті 244 ГПК України, частина четверта статті 270 ЦПК України). Отже, законодавцем уніфіковано правила щодо прийняття додаткового судового рішення, що вимагає єдиних підходів у їх застосуванні.

7.24. Аналіз положень статті 244 ГПК України та статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України.

7.25. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

7.26. Частина перша статті 244 ГПК України (частина перша статті 270 ЦПК України) містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123-130, 221 ГПК України (статей 133 - 142, 246 ЦПК України).

7.27. ЦПК України та ГПК України однаково визначають обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухвалення за наслідком такого судового засідання додаткового рішення в порядку, передбаченому частинами другою, третьою статті 221 ГПК України. У випадку розгляду такої заяви судом цивільної юрисдикції, засідання має бути проведено не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України). Отже, для обох юрисдикцій законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22),на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що:

7.28. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 ГПК України, частина третя статті 270 ЦПК України). Дослідивши чи однаково процесуальні кодекси (цивільний та господарський) визначають поняття «порядку ухвалення судового рішення», Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що обидва кодекси під цим поняттям розуміють: ухвалення рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду; прийняття рішень та постанов, складення та їх підписання в нарадчій кімнаті тим складом суду, який розглянув справу; можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті; оформлення окремим документом ухвал, які постановляються в нарадчій кімнаті, а інших ухвал, що постановляються без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання; особливості оформлення судових рішень (ухвал) що містять вступну та резолютивну частину, а також складення повного рішення (постанови, ухвали) у певні строки; можливість внесення виправлень в рішеннях чи ухвалах із застереженням перед підписом судді; викладення усіх судових рішень письмово у паперовій та електронній формі та вимоги їх викладення у Єдиній судово-інформаційно-телекомунікаційній системі ( стаття 259 ЦПК України, стаття 233 ГПК України). Отже, процесуальні кодекси поняття «порядок ухвалення судового рішення» визначають однаково та не включають до нього «процедуру розгляду справи по суті в загальному чи письмовому провадженні», яка виділена в окремі глави процесуальних кодексів (глава 6 ЦПК України, глава 6 ГПК України).

7.29. Велика Палата Верховного Суду висновує, що термін «ухвалення» додаткового судового рішення, а не термін «розгляд» законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 259 ЦПК України (статті 233 ГПК України). Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 270 ЦПК України (частини третьої статті 244 ГПК України), коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 209 - 246 ЦПК України (статей 201 - 221 ГПК України), а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.

7.30. Однак, у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України (статті 221 ГПК України), слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

7.31. Отже, у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

7.32. Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України (частини четвертої 244 ГПК України) про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України) чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим)».

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2023 року було ухвалене у відкритому судовому засіданні (а. с. 76);

в додатковому рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року вказано, що рішення було ухвалене у відкритому судовому засіданні та в судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином (а. с. 99);

як свідчить аналіз матеріалів справи, в ній відсутні докази повідомлення судом першої інстанції учасників справи про розгляд заяви відповідачки про ухвалення додаткового рішення, незважаючи на те, що розгляд справи по суті в суді першої інстанції відбувався у відкритому судовому засіданні;

суд апеляційної інстанції не врахував, що положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим);

апеляційний суд не звернув уваги на те, що правила щодо реалізації учасниками справи їх права на участь в судовому засіданні з розгляду заяви про розподіл судових витрат згідно з частиною четвертою статті 270 ЦПК України є спеціальними та повинні застосовуватися системно з приписами частини другої статті 246 ЦПК України, яка визначає обов`язок суду призначити судове засідання відповідно до процедури розгляду справи, що була визначена судом для розгляду справи в цілому (загального, спрощеного чи письмового провадження);

в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції позивач вказував, що суд першої інстанції у порушення приписів частини четвертої статті 270 та частини другої та четвертої статті 128 ЦПК України розглянув заяву відповідачки про прийняття додаткового судового рішення та ухвалив таке додаткове рішення про розподіл судових витрат без призначення засідання суду для такого розгляду та без повідомлення позивача про день, час та місце її розгляду (а. с. 133).

при залишенні без змін додаткового рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому зробив неправильний висновок про залишення додаткового рішення суду першої інстанції без змін.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, то інші підстави відкриття касаційного провадження щодо постанови Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року суд касаційної інстанції не аналізує.

Щодо оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати».

З урахуванням того, що постанова Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року підлягає скасуванню, то додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року також належить скасувати.