Постанова 13 вересня 2023 року, справа № 295/7291/20, провадження № 61-11106св21, ВС у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Краснощокова Є. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/114137968
У червні 2020 року
ОСОБА_1 звернулась з позовом до приватного нотаріуса про визнання іпотеки
припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та
запису про іпотеку. Позов мотивувала тим, що 26.12.2006 КБ «Західінкомбанк»,
правонаступником якого був ПАТ «Західінкомбанк», та ОСОБА_2 уклали кредитний
договір про надання кредиту в сумі 400 000 грн зі сплатою 20% річних за
користування кредитними коштами, строком до 26.12.2011. З метою забезпечення належного виконання
кредитних зобов`язань цього ж дня сторони уклали договір іпотеки, відповідно до
якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності
квартиру АДРЕСА_1 . На підставі цього договору 27.12.2006 приватний нотаріус
вніс до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про
обтяження вказаної квартири. Позивач вказувала, що ОСОБА_2 повністю виконав
зобов`язання за вказаним кредитним договором, що підтверджується роздруківкою з
АСВП, у якій зазначено про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо
боржника ОСОБА_2 . Крім того, 03.05.2019 до ЄДР внесено запис про припинення
ПАТ «Західінкомбанк» без правонаступників. Проте, з часу припинення юридичної
особи кредитора та з часу припинення зобов`язання, забезпеченого іпотекою,
заборону на відчуження іпотечного майна не знято. Нотаріус заяву позивачки про
зняття обтяження не задовольнив, тому за умови ліквідації без правонаступників
банку, який є іпотекодержателем, нотаріус є відповідачем у цій справі. Позивачка
посилалась на положення статті 609 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання
припиняється ліквідацією юридичної особи, та вважала зобов`язання за договором
іпотеки припиненими через ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк». ОСОБА_1 просила: визнати
припиненою іпотеку належної їй квартири, скасувати запис про заборону
відчуження на це нерухоме майно та скасувати запис про іпотеку вказаної
квартири. Місцевий суд Рішенням
від 02.02.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив, мотивував тим, що враховуючи
приписи чинного законодавства та встановлені фактичні обставини у справі,
зокрема, не припинення зобов`язань ОСОБА_2 та його поручителя ОСОБА_1 перед Банком
за кредитним договором, суд дійшов
висновку, що похідне зобов`язання у вигляді іпотеки за іпотечним договором також
не припинилось; позивачка не довела виконання зобов`язань за кредитним
договором, яке є основним зобов`язанням, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не
підлягають задоволенню. Апеляційний суд постановою від 20.04.2021 апеляційну
скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення місцевого суду змінив, виклавши
його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду, своє рішення мотивував
тим, що:
-підстави
припинення іпотеки визначені у ст.17 Закону України «Про іпотеку», серед яких
припинення іпотеки внаслідок ліквідації кредитора не передбачено;
-відповідно до
чинного законодавства нотаріус вправі зняти заборону відчуження нерухомого
майна та здійснити державну реєстрацію припинення права іпотеки лише у разі
офіційного звернення до нього осіб, які мають на це відповідні права та
повноваження. Матеріали справи не містять доказів звернення кредитора до
нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження належної ОСОБА_1 квартири у
зв`язку із повним погашенням заборгованості за кредитним договором та
припиненням іпотеки. Позивач не надала суду доказів такого звернення ФГВФО під
час дії тимчасової адміністрації у ПАТ «Західінкомбанк», у зв`язку з чим
апеляційний суд зробив висновок, що приватний нотаріус не порушив права ОСОБА_1
;
-зміст і характер
правовідносин та встановлені обставини справи свідчать, що приватний нотаріус є
неналежним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні
позову. Верховний Суд касаційну
скаргу задовольнив частково, встановив факт припинення іпотеки та скасував
запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на
підставі договору іпотеки від 26.12.2006 та акцентував увагу, що ця постанова ВС
є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про
іпотеку.
Короткі висновки:
Ø … коли «відсутня» особа, яка має
відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення
юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися
із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про
заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом 3
ч.4 ст.277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
Позиція Верховного Суду
Щодо
припинення іпотеки
Ø
ЄСПЛ
зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які
зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові
дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007
року).
Ø
Загальними
засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність
та розумність (п.6 ст.3 ЦК Украйни).
Ø
Для
приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Ø
Розумність
характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту,
тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні
спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову ВС у складі
колегії суддів Другої судової палати КЦС від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19,
постанову ВС у складі Об`єднаної палати КЦС від 18.04.2022 у справі №
520/1185/16-ц, постанову ВП ВС від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Ø
Право
застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (п.1
ч.1 ст.593 ЦК України).
Ø
Іпотека
має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення
основного зобов`язання (ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).
Ø
Іпотека
припиняється у разі припинення основного зобов`язання
(абзац 1 ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку»).
Ø
Зобов`язання
припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім
випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання
зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу,
зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров`я або смертю (ст.609 ЦК України).
Ø Обміркувавши вказані норми, касаційний суд
зауважує, що:
-укладення договору застави
(іпотеки) або її виникнення на основі рішення суду чи при наявності юридичних
фактів, вказаних в законі, зумовлює виникнення між заставодержателем і
заставодавцем додаткового (акцесорного) зобов`язання відносно до основного,
забезпеченого заставою (іпотекою). З огляду на похідний характер застави
(іпотеки), виконання забезпеченого заставою основного зобов`язання або його
припинення з інших підстав припиняє право застави (іпотеки);
Ø
-стаття
609 ЦК України присвячена такій підставі припинення зобов`язання як ліквідація
юридичної особи. Під ліквідацією розуміється спосіб припинення юридичної особи
без правонаступництва. Юридична особа є такою, що припинена, з дня внесення до
єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5 ст.104 ЦК України).
Ліквідація для юридичних осіб призводить по своїй суті до аналогічних правових
наслідків, що і смерть фізичної особи, тобто, обумовлює припинення
правоздатності юридичної особи. Замість припиненої юридичної особи не виникає
іншої юридичної особи, яка наділяється її майном;
-зобов`язання припиняється
ліквідацією юридичної особи як за добровільного, так і за примусового порядку
її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні,
основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання.
Ø У справі, що переглядається:
-ОСОБА_1 звернулася до суду з
позовом про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону
відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку. В обґрунтування своїх вимог
посилалась на те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку
з припиненням без правонаступників юридичної особи - позикодавця, а тому є
припиненою й іпотека. Вважала нотаріуса належним відповідачем за такими
вимогами, оскільки лише нотаріус має повноваження зняти заборону на відчуження
іпотечного майна;
-суди не звернули увагу, що
зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як у добровільному, так і
за примусовому порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на
договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання;
-з урахуванням установлених
обставин у цій справі, положень статті 609 ЦК України, ліквідації юридичної
особи позикодавця (ПАТ КБ «Західінкомбанк») за кредитним договором від 26
грудня 2006 року № 261206/2203-271, укладеним між КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2
, існують підстави для висновку про припинення зобов`язань за кредитним
договором,та внаслідок цього припинення права іпотеки за договором іпотеки від
26 грудня 2006 року № 271, який укладений між ПАТ КБ «Західінкомбанк» та
ОСОБА_1 ;
-касаційний суд зауважує, що
належним відповідачем за вимогами про визнання іпотеки припиненою, скасування
запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку є ПАТ
«Західінкомбанк», щодо якого 03.05.2019 року внесено запис до Єдиного
державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських
формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної
особи. Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований,
адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України
«Про нотаріат» не подано. Наявність такого запису порушує право власника
предмета іпотеки.
Щодо встановлення факту
припинення іпотеки
Ø
Тлумачення,
як ст.3 ЦК України загалом, так і п.6 ч.1 ст.3 ЦК України свідчить, що загальні
засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші
джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства,
мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що
загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні
враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного
законодавства (див. зокрема, постанову ВС в складі ОП КЦС від 01.03.2021 у
справі № 180/1735/16-ц, постанову ВС у складі ОП КЦС від 18.04.2022 в справі №
520/1185/16-ц, постанову ВС у складі ОП КЦС від 05.12.2022 у справі №
214/7462/20).
Ø Завданням цивільного судочинства є саме
ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи
інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси
позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для
такого захисту. (див. постанову ВС у складі ОП КЦС від 05.09.2019 у справі №
638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Ø
Якщо
цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного
законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом
цивільні відносини (аналогія закону) (ч.1 ст.8 ЦК України).
Ø Тлумачення ч.1 ст.8 ЦК України свідчить:
-законодавець визначив порядок
усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а
соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність
визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо;
-умовами застосування аналогії
закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються
предметом цивільно-правового регулювання (ст.1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх
регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило
поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або
договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини;
застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.
Ø Касаційний суд зауважує, що можуть
існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто
бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).
Ø
Касаційний
суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який
визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли
«відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем
(наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є
абзац 3 ч.4 ст.277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила
недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може
звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї
інформації та її спростування (абзац 3 ч.4 ст.277 ЦК України).
Ø
Тому
Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за
позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи
внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про
встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону
відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом 3 ч.4 ст.277
ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
Ø
У
справі, що переглядається, за таких обставин та з урахуванням наявних підстав
вважати іпотеку припиненою, касаційний суд вважає за
можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону
відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору
іпотеки від 26.12.2006.
Ø
Касаційний
суд акцентує увагу, що ця постанова ВС є підставою для
внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про
скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.
Немає коментарів:
Дописати коментар