ПРО ФОРМУ ПРАВОЧИНУ ТА ЇЇ ВІДМІННІСТЬ ВІД ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

 

Постанова КЦС ВС від 17.11.2021 в справі № 172/1159/20

https://reyestr.court.gov.ua/Review/101240426

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторони (сторін) та/або його фіксація. Значення форми правочину полягає не тільки в забезпеченні його достовірності, сприйняття іншими особами, що має істотне значення під час вирішення спорів, а часто і його чинності.

Законодавець передбачив тільки дві форми правочинів — усну та письмову (електронну).

Під державною реєстрацією правочину розуміється офіційне визнання та підтвердження державою факту вчинення правочину.

Варто розрізняти форму правочину і його державну реєстрацію. Державна реєстрація правочину не є різновидом його форми.

З урахуванням змісту абзацу 4 частини першої статті 635 ЦК України та статті 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення попередніх договорі оренди землі від 27 лютого 2019 року) попередній договір оренди землі мав бути вчинений у письмовій формі. Станом на 27 лютого 2019 року в законодавстві була відсутня вимога про необхідність проведення державної реєстрації попереднього договору оренди землі.

Тлумачення положень частини першої статті 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що за допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечуватися виконання значної кількості зобов’язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов’язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов’язання, так і після, але до виконання тих зобов’язань, які виникли на його підставі. Не виключається забезпечення зобов’язань, які виникли на підставі організаційного договору (зокрема, попереднього); недоговірних зобов’язань, що не характерно, проте положеннями статті 549 ЦК не виключається; позитивних та негативних зобов’язань. Як правило, неустойка встановлюється для забезпечення позитивних зобов’язань, які передбачають вчинення певних дій (передача речі, сплата грошовитих коштів та ін.). Сутність негативних зобов’язань полягає в тому, що предметом виконання є утримання від дій, і зобов’язання виконується протягом усього часу його існування. Негативні зобов’язання можуть бути забезпечені тільки за допомогою штрафу, адже після порушення такого зобов’язання необхідність стимулювати його виконання шляхом нарахування пені, як це може мати місце при позитивних зобов’язаннях, не призведе до очікуваного результату, тобто його виконання.

У справі, що переглядається:

з урахуванням встановлених судами обставин, порушення попередніх договорів відповідачем, позивач має право на стягнення штрафу на підставі пунктів 9 попередніх договорів оренди землі від 27 лютого 2019 року в розмірі 375 570 грн (30 мін. зарплат*4173 грн*3 договори);

колегія суддів вважає, що штраф за трьома попередніми договорами оренди землі від 27 лютого 2019 року в розмірі 375 570 грн (125 000 грн за одним попереднім договором) не може вважатися таким, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України);

при зменшенні розміру штрафу в розмірі 125 000 грн за одним попереднім договором колегія суддів враховує, що: штраф забезпечував виконання зобов’язання, яке виникло на підставі організаційного договору; сторони в попередньому договорі оренди домовилися про щорічну орендну плату в розмірі 18 736,81 грн; тому, з урахуванням встановлених судами обставин та загальних засад цивільного законодавства, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір штрафу за одним попереднім договором до 18 736,81 грн. Саме така сума штрафу є розумною та відповідає засаді справедливості. За таких обставин, позивач має право на стягнення штрафу в розмірі 56 210,43 грн (18 736,81*3 договори). Як наслідок, судові рішення належить скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.