1)Постанова ОП КЦС ВС від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/91571871
ДП «Житомирський державний центр
науково-технічної інформації та інновацій» не має достатньої інституційної та
операційної незалежності від держави. Саме держава прийняла рішення про
приєднання ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та
інновацій» до Житомирського державного технологічного університету та його
нереалізовувала протягом значного періоду часу. У статтях 104 ЦК та 107 ЦК
України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи,
яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із
внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка
приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в
передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи
обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який
розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. З
урахуванням того, що згідно пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України
від 15 вересня 2015 року № 933 Житомирський державний технологічний університет
є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП«Житомирський
державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та не пов`язується з
державною реєстрацією припинення ДП «Житомирський державний центр
науково-технічної інформації та інновацій» датою виникнення універсального
правонаступництва Житомирського державного технологічного університету щодо ДП
«Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», який
припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу № 933 - 15
вересня 2015 року, з якої він є правонаступником ДП «Житомирський державний
центр науково-технічної інформації та інновацій».
2)Постанова КЦС ВС від 25.04.2018 у
справі № 667/933/14-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/73657731
Як свідчить тлумачення статей 520,
521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов'язання і
замінюється новим боржником. Для породження переведенням боргу правових
наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення двостороннього
правочину між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має
вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло
зобов'язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.
Тлумачення частини другої статті
1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а
може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка
позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона
підписується тільки позичальником. Відповідно для переведення боргу, з
урахуванням суми позики, необхідним є укладення в письмовій формі договору між
новим та первісним боржниками про переведення боргу.
3)Постанова КЦС ВС від 08.09.2021 у
справі № 1522/12471/12
https://reyestr.court.gov.ua/Review/99555862
по своїй суті процесуальне
правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою
(правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за
якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки
правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти,
які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку.
Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним
правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права
та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення
внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При
цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне
правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних
правовідносинах. У частині першій статті 514 ЦК України регулюються відносини
між первісним кредитором і новим кредитором, та визначається який саме обсяг
прав та на яких умовах переходить до нового кредитора. Тобто частина перша
статті 514 ЦК України присвячена саме матеріальному правонаступництву, а не
процесуальному.
4)Постанова КЦС ВС від 30.01.2019 у
справі № 645/9648/14-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/79744917
Тлумачення частини першої статті
512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із
випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі
правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин,
який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися,
зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина
третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК
України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Тлумачення статті 1082 ЦК України
дозволяє зробити висновок, що законодавець альтернативно визначає суб’єктів, що
можуть направити повідомлення боржнику про відступлення права грошової вимоги.
Таким суб’єктом може бути як клієнт, так і фактор.
У повідомленні про відступлення
права грошової вимоги має міститися визначення: (1) грошової вимоги, яка
підлягає виконанню. У повідомленні потрібно вказати грошову вимогу, що була
відступлена фактору і має бути виконана (зокрема, її розмір, на підставі якого
договору виникла); (2) фактора, якому має бути здійснений платіж. В
повідомленні має бути ідентифікований фактор, який набув грошову вимогу
(зокрема, шляхом вказівки його найменування, місцезнаходження).
5)Постанова КЦС ВС від 23.06.2021 у
справі № 748/582/19
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98000214
Залежно від способу визначення
суб'єкта сервітуту вони поділяються на земельні та особисті. Вказаний критерій
дозволяє відобразити специфіку суб`єктів сервітуту, тобто осіб, на користь яких
встановлений сервітут. Під земельним сервітутом варто розуміти речове право
користування чужим майном у тому чи іншому відношенні. Тобто, земельний
сервітут представляє собою право здійснювати один або декілька певних видів
«користування» чужою земельною ділянкою. Земельному сервітуту притаманна
властивість слідування. Сутність слідування полягає в тому, що перехід права
власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для припинення
сервітуту. Тобто, сервітут немовби «приєднаний» до земельної ділянки, слідує за
нею при зміні власника незалежно від волі останнього.
6)Постанова КЦС ВС від 24.06.2019 у
справі № 757/44011/15-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/82635907
Тлумачення глави 73 ЦК України
свідчить, що за договором факторингу може відступатися право грошової вимоги до
будь-якого боржника. Тобто, додаткових вимог щодо правового статусу боржника не
закріплюється, а тому ним може бути будь-який учасник цивільних відносин.
7)Постанова ОП КЦС ВС від
09.12.2019 по справі № 2-3627/09
https://reyestr.court.gov.ua/Review/87115041
Положення пункту 28 частини першої
статті 353 ЦПК Україниу поєднанні з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК
України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду слід
розуміти так, що у цивільному процесі підлягають оскарженню в апеляційному та
касаційному порядку судові рішення як про заміну сторони у справі (процесуальне
правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, так і про відмову у
заміні сторони.
8)Постанова КЦС ВС від 03.05.2018 у
справі № 304/1648/14-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/73868576
В основі спадкування за законом
знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав
одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло
осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене
законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно
найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого
ступеня споріднення.
Системне тлумачення положень статей
1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про
необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на
спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну
суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом».
«Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК
України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними
юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення
спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття
спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На «зміну суб'єктного склад осіб,
які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають
так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду
(стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття
1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого
спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова
трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при
усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу
осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої
черги.
9)Постанова КЦС ВС від 20.06.2018
по справі № 643/1216/15-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/75068671
Тлумачення абзацу 2 частини першої
статті 1265 ЦК України дозволяє зробити висновок, що ступінь споріднення
визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця.
Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Ступінь є свого роду
одиницею вимірювання споріднення поміж родичами за походженням. Він надає
можливість встановити «відстань» між спорідненими особами (родичами за
походженням). Причому така «відстань» може характеризувати як більш близьке
споріднення, так і віддалене. Як наслідок чим далі біологічно особи знаходяться
одна від одної, тим більший порядковий ступінь споріднення їх пов'язує.
10) Постанова КЦС ВС від 07.04.2020
у справі № 456/2628/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/88692181
Аналіз статті 1268 та книги 6 ЦК
України свідчить, що спадковому праву характерний принцип універсальності
спадкового правонаступництва, який проявляється у тому, що на стадії прийняття
спадщини вона розглядається як єдине ціле, незалежно від підстави спадкування.
Тобто особа реалізує свої права як спадкоємця, приймаючи спадщину, незалежно
від підстави спадкування (за законом чи за заповітом). За своєю сутністю
прийняття спадщини - це односторонній правочин, який спрямований на набуття
спадкового майна (спадщини). Для прийняття спадщини властивий універсальний
характер, оскільки воно поширюється на всю спадщину, з чого б вона не
складалася і де б вона не знаходилась, тобто на всі спадкові активи і пасиви.
Прийняття може мати місце лише стосовно всієї спадщини як єдиного цілого.
Відповідно прийняття частини спадщини означає прийняття всієї спадщини.
Немає коментарів:
Дописати коментар