Продовження минулорічної статті про ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СПОРАХ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ (ДТП) ЗА 2021 РІК. Нового з кожним роком все менше, а старого все більше.
Так як правові висновки з року в рік переважно повторюються, що у даній статті вони будуть викладені у форматі сам висновок і постанови Верховного Суду у яких вони відображені. Щось нове, чого не було чи від чого було здійснено відступ буде супроводжуватися коментарем. Коментарі з приводу висновків, які повторюються можна почитати у минулорічних статтях. Почнемо з нового.
01. Вимагати відшкодування завданих збитків автомобілю може не лише власник авто, а й особа, яка на відповідній правовій підставі володіє ним.
Раніше такий висновок зустрічався в питаннях отримання страхового відшкодування, тепер же він актуальний і для спорів між потерпілими та винуватцями. Суть його зводиться до того що просити відшкодувати завдані автомобілю збитки може і третя особа, яка керувала автомобілем не момент ДТП на відповідній правові підставі. Зараз це особа, яка має посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 16.11.2022 № 335/2566/18; від 12.05.2022 № 623/290/21.
02. У висновку експерта щодо визначення розміру завданого збитку повинно бути зазначено, що він виконується для суду і що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність.
Висновок, який стосується належності та допустимості доказів в частині оформлення дослідження. Так як експертизи це доволі часте явища у спорах по ДТП, то буде корисно знати, що позиція Верховного Суду полягає у тому, що треба дотримуватися вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, яка передбачає повідомлення експерта про кримінальну відповідальність та наявність вказівки в дослідженні, що воно подається до суду. Подібні положення містяться і в процесуальних кодексах. Якщо ж таких відомостей не має, то суд може не взяти його до уваги. Подібне зустрічається у інших правовідносинах, проте в контексті ДТП бачу в перше, а тому доцільно буде мати такий висновок і в контексті питання відшкодування шкоди.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові: від 16.11.2022 № 335/2566/18.
03. Строки на подачу заяви про виплату страхового відшкодування є преклюзивними та не можуть бути поновлені, проте якщо заявник на виплату страхового відшкодування діяв добросовісно, то суд може захистити порушене право.
Новинка судової практики 2022 року. Вже описував був цей висновок у іншій статті, але нагадати його буде не лишнім. Суть його зводиться до того, що хоча положення Закону України «Про обов’язкове страхування….» містять строки на подачу заяви про виплачу страхового відшкодування в один рік/три роки на відшкодуванню шкоди майну/здоров’ю відповідно і вони не можуть бути поновлені, проте суд говорить, що якщо потерпілий діяв добросовісно у своїх відносинах з страховою, то суд може захистити порушене право.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 09.11.2022 № 212/7628/21; від 28.06.2022 № 756/953/18; від 08.06.2022 № 757/20129/16-ц; від 01.06.2022 № 577/5482/19.
04. У випадку пропуску строку подачі заяви страховій компанії про виплату страхового відшкодування, що стало підставою для відмови у виплаті, то потерпілий не отримує права стягнення всієї суми збитку з винуватця.
Новий висновок, який у 2022 році був закріплений Великою Палатою та тісно пов'язаний з попереднім. Питання полягає у тому, що положення Закону України «Про обов’язкове страхування….» встановлюють присічний строк на подачу страховику заяви на виплату в один рік з моменту ДТП (за шкоду майну). Якщо потерпілий пропускає цей строк то втрачає вимогу до страхової (за певних умов). У такому випаду логічним було б заявити вимогу на цю суму до винуватця, проте суди вказують, що навіть у такому випадку у потерпілого не виникає вимога до винної особи. Винуватець відповідає виключно за платежі, які не покриває страхова.
До такого висновку прийшла Велика Палата у постанові від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 21.07.2022 № 752/13375/19; від 19.01.2022 № 350/1376/19.
05. МТБСУ відшкодовує шкоду завдану страховиком, якого було виключено з членів бюро виключно після визнання повної фактичної ліквідації страховика з внесенням відповідного запису до ЄДРПОУ.
Стала позиція, правда часто зустрічається в судах нижчих інстанцій. Проблема залишається не вирішеною ще з моменту початку моєї кар’єри 10 років тому назад. Суть проблеми полягає у тому, що часто страхові компанії фактично припиняли свою діяльність, без виконання своїх зобов’язань з відшкодування шкоди і потерпілі не мають можливості отримати відшкодування шкоди. Велика Палата Верховного Суду на момент публікації цієї статті доволі послідовна у своїх висновках і говорить, що потерпілі повинні заявляти свої вимоги до страхової, до винуватця можна заявити лише ті вимоги за які страхова не відповідає. Те що страхова може бути фактично «мертвою» і з неї нічого не візьмеш, то мало кого цікавить. Проте, деякі потерпілі пробували отримати кошти з МТСБУ з органу, який повинен відшкодовувати шкоду, у тому числі, за ліквідованих страхових компаній. Практика склалася така, що у МТСБУ виникає обов’язок з виплати лише після повної офіційної ліквідації страхової з внесенням відповідного запису в ЄДРПОУ. Фактично вказаний висновок був підтриманий і Великою Палатою, а тому до моменту завершення фактичної ліквідації страхової компанії у МТСБУ не виникає обов’язок з відшкодування шкоди за «мертву» страхову компанію. До того моменту потерпілий повинен якось отримати страхову виплату за рахунок страхової компанії, що на практиці виливається у історію, коли ти отримуєш рішення про стягнення відшкодування шкоди і моніториш реєстр поки хтось не подасть на банкрутство страхової, і так може пройти декілька років.
До такого висновку прийшла Велика Палата у постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 09.11.2022 № 212/7628/21; від 13.07.2022 № 345/1940/20; від 29.06.2022 № 489/4987/19; від 29.06.2022 № 607/5938/20.
06. У випадку пропуску строку подачі заяви страховій компанії про виплату страхового відшкодування, що стало підставою для відмови у виплаті, то потерпілий має право захистити своє право в межах строків позовної давності в суді.
Новий висновок, який пов'язаний з попереднім. Якщо проаналізувати практику попередніх років, то у випадку пропуску строку на подачу заяви страховій про виплату в один рік, то потерпілий беззаперечно втрачав можливість заявити будь-які вимоги до страхової компанії. Особливість вказаного строку полягає у тому, що його не можна ніяк поновити. Проте, Велика Палата запропонували підхід згідно якого потерпілий діяв добросовісно і пропуск строку на подачу заяви на виплату стався за незалежних від потерпілого причин, то він може в судовому порядку, в межах загальних строків позовної давності, просити стягнути суму страхового відшкодування з страхової. Якщо ж строк на подачу заяви на виплату було пропущено через бездіяльність потерпілого, то суд повинен відмовити у захисті порушеного права.
До такого висновку прийшла Велика Палата у постанові від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові: від 12.05.2022 № 623/290/21.
07. Відсутність постанови суду про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдані збитки, так як вину особи в ДТП може бути підтверджено іншими доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
Доволі рідкісний висновок, який не часто можна зустріти на практиці. Не пам’ятаю жодного випадку у власній практиці, коли доводилося б доводити вину винуватця не рішенням суду про притягнення винної особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності (або рішення про закриття провадження через пропуск строків притягнення). Але тим не менше слід його мати під рукою. Він полягає у тому, що якщо відсутнє рішення суду, яким би було визначено винну особу у ДТП, то винну особу слід визначати на підставі інших доказів, зокрема на підставі відповідної судової експертизи.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 14.09.2022 № 441/756/18; від 26.01.2022 № 465/674/19.
08. У випадку, якщо шкоду було завдано третій особі за участю декількох транспортних засобів, то відповідальність повинен нести водій (водії), якщо шкоду було завдано неправомірними діями чи бездіяльністю такого водія (водіїв).
Висновок, який є уточненням позиції Верховного Суду у минулих роках. Його суть зводиться до визначення відповідальних осіб за шкоду завдану внаслідок ДТП за участю декількох транспортних засобів майну чи здоров’ю/життю третіх осіб. Якщо брати загальну практику, що у випадку завдання шкоди просто автомобілями один одному, то шкоду повинен відшкодувати той кого буде визнано винним у ДТП, тобто особу, яка порушила якісь правила дорожнього руху, що стало наслідком відповідної пригоди. Якщо шкоду було завдано автомобілем пішоходу, то власник джерела підвищеної небезпеки – автомобіля, відшкодовує завдану шкоду на безумовній основі за виключенням випадку наявності умислу потерпілого. Тут же Велика Палата визначала як розподіляється відповідальність з завдання збитків третій особі, а саме здоров’ю людини – пасажиру одного з автомобілів. Але висновок буде актуальний і у питаннях відшкодування шкоди завданій майну.
Суть спору стосувалася того, що позивачем була пасажирка транспортного засобу водій (батько потерпілої) якого не був визнаний винним у ДТП. Потерпіла наполягала на тому, що матеріальну та моральну шкоду повинен відшкодувати інший учасник ДТП (винуватець) та його страхова. Страхова заперечувала проти повної відповідальності свого страхувальника та наполягала на тому, що шкоду здоров’ю було завдано внаслідок дії двох джерел підвищеної небезпеки, то розмір збитку потрібно поділити на двох учасників пригоди.
Вирішуючи спір по суті Велика Палата вказала, що у випадку визначення винної особи у ДТП, то саме така особа повинна відповідати за завданий збиток третім особам, якщо таких осіб декілька, то відповідно відповідальність між такими особами ділиться порівну. При чому така відповідальність є не частковою, а солідарною, тобто потерпілий може вимагати відшкодування шкоди за рахунок одного з винних, а той вже після відшкодування шкоди може заявити претензії у відповідній часті до інших осіб внаслідок дій чи бездіяльності яких було завдано шкоди.
До такого правового висновку прийшла Велика Палата у постанові від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19.
09. У випадку завдання шкоди здоров’ю потерпілому ФОПу, що призвело до непрацездатності, то потерпілий має право вимагати відшкодування свого середнього доходу за попередній рік в період стану безпорадності.
Висновок, який корисний для осіб, які зазнали суттєвих тілесних ушкоджень внаслідок ДТП. Суть його зводить до того, що питання відшкодування втрачених доходів за період непрацездатності визначається як Цивільним кодексом України так і положеннями Закону України «Про обов’язкове страхування….». Положення профільного закону кажуть, що дохід ФОПа визначається, як різниця між доходом за минулий календарний рік та календарний рік у якому відбулася пригода за наслідками якої було втрачено працездатність. У свою чергу Цивільний кодекс пропонує підхід за яким відшкодування визначається за середнім доходом ФОПа за минулий рік до ДТП. Таким чином, суд прийшов до висновку, що якщо брати розрахунок, який пропонує профільний закон, то дохід взагалі може бути від’ємним, якщо особа заробила у поточному році, коли була ДТП суму коштів більшу ніж за минулий рік. Як наслідок суд прийшов до висновку, що треба застосовувати положення саме Цивільного кодексу України. У своєму рішення Велика Пата досліджувала співвідношення положень статті 25 Закону України «Про обов’язкове страхування….» та статті 1198 ЦК України.
До такого правового висновку прийшла Велика Палата у постанові від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19.
Ну і далі підуть типові висновки, які зустрічалися у минулих роках щодо яких коментарі можна почитати у минулорічних статтях по ДТП. Так як тут нічого не змінюється і все залишається, як і було раніше, то публікую самі висновки без розпису в чому суть питання.
01. Винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати. Покладення відповідальності у розмірі завданого збитку який повинен відшкодувати страховик на винуватця – суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
До такого висновку прийшла Велика Палата у постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 16.11.2022 № 335/2566/18; від 09.11.2022 № 212/7628/21; від 09.11.2022 № 366/2985/19; від 17.08.2022 № 752/11128/18; від 17.08.2022 № 761/15232/18; від 06.07.2022 № 442/3107/21; від 29.06.2022 № 489/4987/19; від 08.06.2022 № 757/20129/16-ц; від 08.06.2022 № 756/11809/18; від 25.05.2022 № 503/1597/16-ц; від 18.05.2022 № 686/24364/17; від 14.04.2022 № 205/7747/18; від 12.04.2022 № 373/1392/20; від 30.03.2022 № 734/3711/16; від 09.02.2022 № 567/881/18; від 02.02.2022 № 712/7104/19; від 02.02.2022 № 757/54513/16; від 02.02.2022 № 215/2829/16-ц; від 26.01.2022 № 465/674/19; від 26.01.2022 № 204/5403/18; від 19.01.2022 № 350/1376/19; від 19.01.2022 № 640/15546/17.
02. Страхувальник відшкодовує різницю між страховою виплатою та завданим збитком, якщо розмір завданого збитку складається з платежів, які не покриваються страховою компанією.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 21.12.2022 № 369/13458/20; від 09.11.2022 № 366/2985/19; від 09.11.2022 № 497/470/2021; від 28.09.2022 № 727/182/21; від 21.09.2022 № 486/716/20; від 14.09.2022 № 441/756/18; від 14.09.2022 № 520/7996/18; від 17.08.2022 № 761/15232/18; від 08.06.2022 № 757/20129/16-ц; від 25.05.2022 № 503/1597/16-ц; від 16.02.2022 № 242/1930/21; від 16.02.2022 № 725/1670/18; від 16.02.2022 № 709/370/20; від 16.02.2022 № 363/5092/18; від 09.02.2022 № 567/881/18; від 26.01.2022 № 204/5403/18.
03. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується на безумовній підставі, навіть, у випадку наявності вини потерпілого. Відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки не настає лише у випадку непереборної сили чи умислу потерпілого.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 21.12.2022 № 369/13458/20; від 06.07.2022 № 442/3107/21; від 19.05.2022 № 201/8818/19; від 03.05.2022 № 450/4163/18; від 26.04.2022 № 184/1641/20; від 21.04.2022 № 447/2222/20; від 16.02.2022 № 242/1930/21; від 26.01.2022 № 127/1415/20.
04. Якщо шкоду було завдано водієм, який перебував у трудових відносинах та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, то він не відповідає за завдану шкоду. Шкоду повинен відшкодувати володілець майна – роботодавець.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 25.11.2022 № 646/3413/19; від 28.10.2022 № 601/278/21; від 18.10.2022 № 592/9529/21; від 10.08.2022 № 635/6868/16-ц; від 05.07.2022 № 511/323/19; від 02.06.2022 № 395/223/21; від 26.01.2022 № 206/1234/19.
05. Спори між Національною поліцією України та патрульними поліцейськими щодо відшкодування збитків завданих під час виконання службових обов’язків повинні слухатися у порядку адміністративного судочинства.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 09.06.2022 № 207/171/20; від 08.06.2022 № 759/19167/19; від 21.02.2022 № 932/14855/19; від 28.01.2022 № 200/20321/18.
06. Відповідальність за шкоду завдану транспортному засобу внаслідок неналежного утримання дороги повинен нести балансоутримувач, який зобов’язаний слідкувати за належним станом дорожнього покриття.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 22.06.2022 № 755/953/19; від 23.02.2022 № 473/468/17; від 02.02.2022 № 447/938/14-ц; від 26.01.2022 № 750/8507/18.
07. У випадку фізичного знищення транспортного засобу потерпілому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП (в контексті відшкодування шкоди між потерпілим і винуватцем так як правило в Законі виписано для відносин між потерпілим і страховиком).
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові: від 14.04.2022 № 205/7747/18.
08. Звернення потерпілого до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою, яка не виключає можливість потерпілого звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 05.10.2022 № 208/4598/21; від 21.04.2022 № 447/2222/20; від 16.02.2022 № 554/3246/18; від 07.02.2022 № 686/14368/19.
09. Спори між Національною поліцією України та патрульними поліцейськими щодо відшкодування збитків завданих під час виконання службових обов’язків повинні слухатися у порядку адміністративного судочинства.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові: від 26.04.2022 № 185/8266/20.
10. У випадку закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення через закінчення строку накладення адміністративного стягнення, то суд повинен звернути увагу, чи така постанова суду містить інформацію з приводу винуватця у ДТП.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 21.07.2022 № 752/13375/19; від 26.10.2022 № 645/6088/18; від 26.01.2022 № 465/674/19.
11. Положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються і по відношенню до зобов’язань щодо відшкодування шкоди (нарахування 3 % річних та інфляційних втрат).
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові: від 21.04.2022 № 447/2222/20.
Немає коментарів:
Дописати коментар