📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/120973738
👨⚖️Суддя-доповідач: Коротенко Є. В.
✅У випадку, коли щодо особи публічно висловлено заяву, яка містить пряме або опосередковане звинувачення у вчиненні злочину, що не підтверджено перевіреними фактами, це тягне за собою порушення статті 8 Конвенції
✔️Стаття 28 Конституції України кожній особі гарантує право на повагу до її гідності, а за частиною четвертою статті 32 основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Тож право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім`ї.
Також відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Тобто праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
За приписами статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
У рішенні від 22 жовтня 2007 року в справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб».
Незалежно від запеклості політичної боротьби, законним є намагання забезпечити дотримання мінімального рівня поміркованості та доречності, особливо, коли репутація політика, навіть контроверсійного, повинна користуватися захистом, який надається Конвенцією.
07 листопада 2017 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення в справі EGILL EINARSSON v. ICELAND,яке набуло статусу остаточного 07 лютого 2018 року,ключові висновки у якій сформульовані в контексті з`ясування того, чим за своєю суттю є звинувачення у вчиненні злочину (зґвалтування): оціночним судженням чи твердженням про факт, схиляючись до того, що навіть припустивши теоретичну можливість визначення звинувачення у вчиненні злочину як оціночного судження, воно має мати фактологічну підставу, накшталт вироку, яким засуджено особу.
Також у цьому рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що навіть спірні публічні особи, які викликали гарячі дебати своєю поведінкою та публічними коментарями, не повинні терпіти, коли їх публічно звинувачують у насильницьких злочинних діяннях, якщо такі заяви не підтверджуються фактами.
Отже, у випадку, коли щодо особи публічно висловлено заяву, яка містить пряме або опосередковане звинувачення у вчиненні злочину, що не підтверджено перевіреними фактами, це тягне за собою порушення статті 8 Конвенції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року
у справі № 904/4494/18 зроблено правовий висновок такого змісту: при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що
не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що розповсюджена начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 при проведенні пресконференції, яка відбулась 18 березня 2013 року, інформація про неї, є неправдивою, не відповідає дійсності, а відповідно є недостовірною, та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачкою не доведено факту поширення недостовірної інформації, оскільки не надано жодного доказу проведення 18 березня 2013 року пресконференції за участі ОСОБА_2 .
З таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.
Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).
Аналіз змісту рішення апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року у справі № 200/3624/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управлення ГУМВС України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, ТОВ «Гамма консалтинг», третя особа - газета «Горожанін», про визнання інформації недостовірною і негативною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди свідчить, що вказаним рішенням встановлені обставини проведення пресконференції начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , яка відбулася 18 березня 2013 року та на якій були присутні представники преси, та розповсюдження на ній інформації стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 , яка в подальшому була опублікована в газеті «Горожанін» №12 (382) за ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин факт проведення 18 березня 2013 року пресконференції за участі ОСОБА_2 та поширення на ній інформації стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 не повинен доказуватися при розгляді справи, що є предметом касаційного розгляду, оскільки такі обставини вже встановлені рішенням суду в іншій цивільній справі (№ 200/3624/14-ц), що набрало законної сили, і в цій справі бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При таких обставинах Дніпровський апеляційний суд у постанові від 19 грудня 2023 року безпідставно відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року у справі № 200/3624/14-ц був встановлений преюдиційний факт проведення 18 березня 2013 року пресконференції за участі ОСОБА_2 та поширення на ній інформації стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 .
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, відповідачі в судах попередніх інстанцій не заперечували факт проведення 18 березня 2013 року пресконференції за участі ОСОБА_2 , а останній вказував на те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки під час проведення конференції він виступав від імені ВДСБУЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Вказаним обставинам апеляційний суд належної оцінки не надав, що свідчить про передчасність висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
#судовапрактика #дифамаційніспори
Немає коментарів:
Дописати коментар