🔥Постанова КЦС ВС від 11.10.2023 № 756/10624/21(61-1711св23), Суддя-доповідач: Дундар І. О., https://reyestr.court.gov.ua/Review/114187195
✅У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з мережі Інтернет є належним способом захисту.
✔️Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року у справі № 742/1440/21 (провадження № 61-3481св22) зазначено, що «у пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником веб-сайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту може бути отримана у хостинг-провайдера веб-сайту».
У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції Закону № 1977-VIII від 23 березня 2017 року) передбачено, що веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при відмові у задоволенні позовної вимоги до ГО «Стоп Корупція», суди вказали, що відповідно до інформації WHOIS, яка є загальнодоступною за допомогою сайту http://imena.ua, домен ІНФОРМАЦІЯ_21 зареєстровано компанією GoDaddy.com, LLC. Відомості про те, що ГО «Стоп корупції» є реєстрантом доменного імені stopcor.org (сайту ІНФОРМАЦІЯ_21), за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувачем послуг хостингу, відсутні. Позивачем не було надано доказів, що ГО «Стоп Корупція» є власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_21 ;
відповідно до довідки консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 07 червня 2021 року № 202/2021-Д доменне ім`я веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_21 зареєстроване на публічному домені ORG, що не належить до українського сегменту мережі Інтернет, реєстратор доменного імені та хостинг-провайдер є іноземним суб`єктом. З метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту можливо витребувати відповідно до законодавства данні про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_21 у реєстратора цього доменного імені - GoDaddy.com, LLC;
натомість, суди не перевірили доводи позивача з приводу того, що ГО «Стоп корупції» є фактичним власником веб-сайту з урахуванням наявних матеріалів справи - акту огляду сторінки, на якій розміщено негативну інформацію про ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_15 , а також відомостей щодо фактичного власника, який відповідає за розповсюдження інформації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_21, від 09 липня 2021 року (т. 1 а. с. 220-226), та, як наслідок, не встановили, хто є належним відповідачами за позовними вимогами про визнання недостовірною інформації, поширеної ГО «Стоп корупції» мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_53», зобов`язання ГО «Стоп корупції» спростувати вказану інформацію та видалити статтю;
таким чином, суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги до ГО «Стоп Корупція», тому судові рішення в цій частині слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо позовних вимог до АТ «ТРК Люкс», як власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18 та ТОВ «Видавництво «РІА»
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч.1 ст.277 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 27.06.2023 у cправі № 910/8510/21 зазначено, що: «Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 20.04.2022 у справі № 748/2794/20 (провадження № 61-13474св21) зазначено, що: «Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб».
Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення (частина друга статті 278 ЦК України).
Тлумачення ч.2 ст.278 ЦК України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права, законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з мережі Інтернет є належним способом захисту.
У справі, що переглядається:
позивач звернувся з позовом про визнання недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, публічно поширену в мережі Інтернет, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та видалити статті з мережі Інтернет;
суд першої інстанції при відмові у задоволенні позову до АТ «ТРК Люкс», як власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18 вказав, що він є неналежним відповідачем, в частині вимог до ТОВ «Видавництво «РІА» відмовив за недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів, що поширена у мережі Інтернет у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_49» на сторінці https://te.20minut.ua/ принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, чи порушує інші його особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам;
при скасуванні рішення суду першої інстанції в цій частині, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не передбачений нормами закону. Перегляд рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до АТ «ТРК Люкс», як власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18 та ТОВ «Видавництво «РІА», суд апеляційної інстанції не здійснив;
оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України, а також переглядати судові рішення суду апеляційної інстанції, у разі не здійснення судом апеляційної інстанції його перегляду в апеляційному порядку, судові рішення в цій частині слід скасувати,справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Немає коментарів:
Дописати коментар