✅1) Постанова ОП КЦС ВС від 03.10.2018 по справі № 127/7029/15-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/77009144
Поділ майна, що є об'єктом права
спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в
натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не
визначено домовленістю між ними (ч.1, 2 ст.71 СК України),
або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації
вартості його частки (ч.2 ст.364 ЦК України).
у випадку відчуження майна одним із
подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості
встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова
вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на
час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у
зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
✅2)Постанова КЦС ВС від 15.04.2020 у
справі № 565/495/18
https://reyestr.court.gov.ua/Review/88857173
поділ майна подружжя здійснюється
таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві
спільної власності на майно (ст.70 СК України); по-друге, здійснюється
поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (ст.71 СК України).
При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з
позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо
поділу майна в натурі.
✅3)Постанова КЦС ВС від 09.01.2019
по справі № 643/4589/15-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/79237953
Тлумачення статті 61 СК України
свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть
бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм
належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з
подружжя вони були набуті.
✅4)Постанова КЦС ВС від 03.05.2018 у
справі № 639/7335/15-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/73896622
Тлумачення ч.4 ст.65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в
укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох
умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно,
одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних
умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника).
Тобто, на рівні закону закріплено об'єктивний підхід, оскільки він не пов'язує
виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення
правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він
вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в
інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Такий
підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з
подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність
своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім'ї.
✅5) Постанова КЦС ВС від 06.09.2021
у справі № 522/627/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/99436629
Тлумачення ст.64 СК дозволяє
стверджувати, що: по-перше, договори між подружжям є родовим поняттям і охоплює
собою як пойменовані (купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання,
шлюбний договір тощо), так і не пойменовані договори; по-друге, договори між
подружжям можуть одночасно бути укладені як щодо роздільного, так і стосовно
спільного майна; по-третє, допускається укладення договору поміж подружжям про
відчуження «частки в спільній сумісній власності», в якому відбудеться
визначення частки і її відчуження на користь іншого із подружжя.
✅6)Постанова КЦС ВС від 04.08.2021 у
справі № 663/908/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98869867
У постанові ВС в
складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 12.12.2018 у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18) зроблено
висновок, що «частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному
з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а
як частина права на всю річ як єдине ціле.Тобто право спільної часткової
власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової
власності не стосується частки майна».
Тлумачення наведеним норм права дає
підстави для висновку, що ч.1 ст.62 СК України не застосовується
до частки у праві спільної власності на майно.
✅7)Постанова ОП КЦС ВС від
11.11.2019 по справі № 337/474/14-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/85868754
Однією із основоположних засад
цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК
України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними,
тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю,
відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного
правовідношення. Згідно ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються
дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також
зловживання правом в інших формах. Поділ спільного майна подружжя не може
використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу
боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти
якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його
майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно
недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна
порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення
стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією
такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно
недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Недобросовісність
поведінки подружжя при поділі спільного майна, зловживання правами й наявність
негативних наслідків для кредитора підлягають доказуванню на загальних
підставах.
✅8)Постанова КЦС ВС від 12.06.2019 у
справі № 409/1959/15-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/82797741
Відповідно до Закону України «Про
внесення зміни до ст.61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної
власності подружжя» від 11.01.2011 ст.61 СК України доповнено
частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації
державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної
передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у
тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08.02.2011,
однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до СК України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини,
чоловіка» № 4766 від 17.05.2012, який набрав чинності 13.06.2012. Натомість ст.57 СК України доповнено п.5 частини, згідно з яким
особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута
нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.
Отже, з урахуванням вказаних змін
до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При
цьому тільки в період часу з 08.02.2011 до 12.06.2012 включно
земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із
земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації,
визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08.02.2011 та
після 12.06.2012 така земельна ділянка належала до особистої приватної
власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне
отримання частини земельного фонду.
✅9)Постанова КЦС ВС від 05.06.2020 у
справі № 362/7078/15-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/89793330
Згідно з п.1 розділу VII
Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набирає чинності разом з набранням
чинності ЦК України, тобто з 01.01.2004.
До сімейних відносин, які вже
існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і
обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки
визначаються на підставах, передбачених СК України.
Таким чином, факт проживання однією
сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після
набрання чинності СК України та ЦК України з 01.01.2004. Кодекс про
шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які
проживала разом без реєстрації шлюбу.
Отже, факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлено судом лише з 01.01.2004.
Немає коментарів:
Дописати коментар