✅1) Постанова КЦС ВС від 12.12.2018 у справі № 442/7505/14-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/78529763
Спільна часткова власність є
специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів. Для права
власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно
(наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність
завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два
співвласники); (б) єдність об'єкта. Декільком учасникам спільної часткової
власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної
часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і
майнових прав та обов'язків.
Аналіз ст.361 ЦК України
дозволяє зробити висновок, що об'єктом розпорядження співвласника є частка у
праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право
самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядження частиною
майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з
співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як
частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової
власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової
власності не стосується частки майна.
Тлумачення положень глави 90 ЦК
України свідчить, що предметом спадкового договору може бути будь-яке майно, що
належить відчужувачу. Зазвичай таким майном є саме нерухомість. Проте не
виключається домовленості сторін спадкового договору про те, що предметом
спадкового договору буде частка у праві спільної часткової власності.
✅2)Постанова КЦС ВС від 21.02.2019 у
справі № 766/12152/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/80112135
Тлумачення ст.366 ЦК України
свідчить. що тільки кредитор співвласника може заявляти вимоги про переведення
прав та обов'язків співвласника боржника. У разі, якщо відсутній правовий режим
спільної власності ст.366 ЦК України не застосовується.
✅3)Постанова КЦС ВС від 03.03.2020 у
справі № 748/2803/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/88016780
Тлумачення ч.3 ст.358 ЦК України свідчить, що право співвласника на компенсацію може виникати як
в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у
користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві
спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній
частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування
неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і
користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної
часткової власності.
✅4) Постанова КЦС ВС від 30.09.2020
у справі № 405/1873/14-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/92065560
У справі за позовом
іпотекодержателя про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет
іпотеки, який перебуває в спільній частковій власності, як відповідачі мають
залучатись всі співвласники предмета іпотеки.
✅5) Постанова КЦС ВС від 26.09.2019
у справі № 200/23603/15-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/84725556
Тлумачення ч.1 ст.358 ЦК України свідчить, що належними відповідачами за позовами про визнання
права користування житловим приміщенням є власник (співвласники) спірного
житлового приміщення.
✅6) Постанова ОП КЦС ВС від
10.10.2019 по справі № 295/4514/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/85174051
Аналіз глави 26 ЦК України дозволяє
зробити висновок, що частка в праві спільної часткової власності, що належить
кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину
речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної
часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної
часткової власності не є конкретною часткою майна. Тобто, частка в праві
спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об`єктом цивільних
прав.
Тлумачення ч.2 ст.109 ЖК УРСР, з урахуванням змісту ст.379, глави 26 ЦК України свідчить, що
виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі,
якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо
за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві
спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку,
то виселення без одночасного надання іншого постійного житлого приміщення не
допускається.
✅7) Постанова КЦС ВС від 22.01.2020
у справі № 243/6275/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/87144742
Тлумачення статті 1278 ЦК України
свідчить, що якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки
спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив
спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту
частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного
спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий
за домовленістю спадкоємців між собою (ст.1267 ЦК України). Спадщина
належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності
(ч.4 ст.355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються
правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної
часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ
провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із
спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу
спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на
спадщину.
✅8)Постанова КЦС ВС від 09.10.2019 у
справі № 750/11178/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/84900004
Тлумачення п.4 ч.1 ст.365 ЦК України свідчить, що припинення права на частку має відбуватися,
якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та
членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника,
так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про
припинення права на частку. висновок про істотність шкоди, яка може бути
завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням
обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова
спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його
сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи
повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова
або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
✅9) Постанова КЦС ВС від 15.08.2018
у справі № 545/3728/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/75969978
Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може
бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов'язаний з
застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного
суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його
порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне
право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків
правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про
усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками.
✅10) Постанова КЦС ВС від 29.05.2019
у справі № 362/3810/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/82499438
Тлумачення ст.362 ЦК України
свідчить, що переважне право є організаційним, відносним та вторинним.
Переважне право є співвласника на
купівлю частки є організаційним, оскільки завдяки йому створюється передумова
для набуття його носієм права на частку в праві спільної часткової власності
внаслідок створення можливості для укладення договору купівлі-продажу. Саме по
собі переважне право учасника спільної власності не надає його суб`єктові
будь-яких майнових прав (речових, зобов`язальних та ін.), які зумовлювали б
виникнення або перехід права власності. Причому відповідне майнове право
виникає тільки завдяки укладенню договору купівлі продажу частки або в
результаті переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу. У свою
чергу, конструкція переважного права дозволяє організувати відносини учасників
спільної часткової власності, створивши передумови для суб`єкта переважного
права укласти договір купівлі-продажу частки.
Відносність переважного права
співвласника полягає в тому, що це право реалізується в організаційних
відносинах, учасники яких є персоніфікованими. Тобто в будь-якому разі чітко
визначеними є суб`єкти правовідносин спільної власності. Однак його характеристика
як відносного не позбавляє переважного права співвласника й певних абсолютних
властивостей, які полягають в абсолютності захисту переважного права. Під
абсолютністю захисту розуміється можливість носія переважного права пред`явити
позов про переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу частки до
будь-якої іншої особи - не учасника спільної власності.
Вторинність переважного права
проявляється в тому, що його виникнення зумовлене «перебуванням» у відносинах
спільної власності, завдяки чому особа має статус учасника спільної часткової
власності. Тобто переважне право є вторинним до права учасника на частку. За
умови припинення права на частку або правовідносин спільної часткової власності
припиняється й переважне право.
при визнанні недійсним договору купівлі продажу, який порушує переважне право, жодним чином не відновлюються інтереси особи, переважне право якої порушене. Переважне право за таких умов і не може бути захищеним, оскільки, визнання правочину недійсним вчиненого з порушенням переважного права не відновлює порушеного переважного права, тому що договір купівлі-продажу не завжди є наслідком реалізації переважного права і немає будь-яких передумов для зобов`язання співвласника для укладення договору. Також відсутні гарантії для покупця частки (депозит при переведенні прав та обов`язків) щодо отримання сплачених коштів.
Немає коментарів:
Дописати коментар