1)Постанова ОП КЦС ВС, 05.09.2019, справа № 638/2304/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/84152558
Недійсність договору як
приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення
цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання
спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що
права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту
використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий
інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для
захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками
цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під
арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для
публічних відносин.
2)Постанова ВП ВС від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/82065661
Недійсним є правочин, якщо його
недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання
такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої
статті 215 ЦК України).
Отже, якщо недійсність певного
правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна
вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи
інтересу позивача.
За наявності спору щодо правових
наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована
особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній
частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального
права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
3) Постанова КЦС ВС від 09.01.2019, справа № 759/2328/16-ц, https://reyestr.court.gov.ua/Review/79231916
Тлумачення частини другої статті
215 ЦК України свідчить, що нікчемним є той правочин, недійсність якого
встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду
(частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за
допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої
вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може
втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
4) Постанова ОП КЦС ВС від 23 січня
2019 року у справі № 355/385/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/79472438
Тлумачення статей 215 та 216 ЦК
України свідчить, що учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи
іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи
оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину. За домовленістю
сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину.
5)Постанова КЦС ВС, 10.03.2021, справа № 753/731/16, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95502347
Тлумачення пункту 3 частини першої
статті 989 ЦК України свідчить, що переддоговірний обов'язок страхувальника
надати страховику достовірні відомості про об`єкти страхування і фактори ризику
є проявом найвищої добросовісності (доктрина uberrima fides) і пов`язаний з
ризиковим характером договору страхування.
По суті страховику потрібна
інформація для оцінки страхового ризику.
Нікчемність другого договору
страхування пов'язується із невиконанням переддоговірного обов`язку, який має
суттєве значення для виконання майбутнього договору страхування.
Цивільне законодавство не містить
вказівки про те, який стандарт розкриття інформації майбутнім страхувальником
має бути застосований. З урахуванням принципів цивільного права, слід зробити
висновок, що для розкриття інформації майбутнім страхувальником потрібно
застосувати конструкцію «розумного повідомлення про ризик», тобто, майбутній
страхувальник повинен надати інформацію, яку він знає або повинен знати щодо
об`єкта, який страхується.
У справі, що переглядається,
відповідно до даних із централізованої бази даних МТСБУ станом на момент
укладення договору страхування від 15 березня 2014 року № АС/7858283 в ній
містилася інформація про різні автомобілі BMW X5 державний номер НОМЕР_1 і різних
страхувальників.
Очевидно, що розумна і обачна
людина не може допустити існування ситуації, за якої різні транспортні засоби
(BMW X5) належні різним власникам мають одинакові державні номерні знаки. З
урахуванням саме таких обставин та застосовуючи конструкцію «розумного
повідомлення про ризик» слід констатувати, що страхувальник не міг повідомити
страховика про те, що стосовно його об'єкта страхування укладені інші договори
страхування.
Тому суди зробили обґрунтований
висновок про те, що страхувальник не порушував вимоги частини 1 пункту 3 статті
989 ЦК України, відсутні підстави для констатації нікчемності договору
страхування від 15 березня 2014 року № АС/7858283 та задовольнили позов.
6) Постанова КЦС ВС, 10.03.2021, справа № 607/11746/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95532879
З урахуванням принципів цивільного
права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо
дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися
судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Аналіз цивільного законодавства
свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема,
при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні
змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли
вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий
висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на
з`ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший.
А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору.
7) Постанова КЦС ВС, 22.06.2020, справа № 177/1942/16-ц, https://reyestr.court.gov.ua/Review/90051213
Тлумачення статей 215, 216 ЦК
України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує
конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами,
так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору
недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто,
недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті
невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі
укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли
на підставі оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.
8)Постанова КЦС ВС від 24.02.2021 у
справі № 405/1018/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/95241427
Перебіг позовної давності за
вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня,
коли почалося його виконання (ч.3 ст.261 ЦК України).
Аналіз ч.3 ст.261 ЦК України свідчить, що перебіг позовної давності пов`язується саме з початком виконання нікчемного правочину, незалежно від того, чи був такий нікчемний правочин виконано повністю і яка зі сторін здійснила виконання. Причому такий початок перебігу стосується будь-яких наслідків нікчемного правочину
Немає коментарів:
Дописати коментар