📘Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
📒Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
🖌Для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про витребування власником майна з чужого незаконного володіння належить застосовувати частину першу статті 261 ЦК України.
🔍Початок перебігу позовної давності за віндикаційною вимогою починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права власності або про особу, яка його порушила.
📌Положення частини першої статті 261 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, слід розуміти так, що:
1️⃣по-перше, за загальним правилом перебіг позовної давності за віндикаційною вимогою починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права власності;
2️⃣по-друге, у разі якщо, особа довідалась про порушення права, але не мала відомостей про особу, яка порушила право власності, перебіг позовної давності за віндикаційною починається з наступного дня, коли власник дізналася про особу, яка порушила право.
✅Людина розумна і обачна внаслідок аналізу частини першої статті 261 ЦК України усвідомлює, що перебіг позовної давності за віндикаційною вимогою не може розпочинатися раніше, ніж право власності буде набуте останнім набувачем. Саме тому законодавець і передбачив два правила початку перебігу позовної давності.
♨️Протилежний підхід до визначення початку перебігу позовної давності за віндикаційною вимогою унеможливлює захист права власності у разі неодноразового відчуження речі, оскільки початок перебігу буде завжди пов’язуватися із першим вибуттям майна.
Markiyan Kordonets, [22.12.2023 14:23]
За такого підходу доцільно враховувати і добросовісність особи, яка витребовує майно, адже їй може бути відомо про вибуття такого майна, але строк позовної давності нею може бути пропущений, і вона може очікувати переходу права власності на таке майно до іншого набувача, з метою штучного поновлення, визначення початку перебігу такого строку
Андрей Гинингер, [22.12.2023 14:26]
Ви маєте на увазі, що і первинний власник і посередники перебувають у змові щоб повернути майно і отримати кошти за майно? Але ж останній власник зможе стягнути збитки/доплату з посередника.
Це якась досить малоймовірна схема
Alex, [22.12.2023 15:15]
Якийсь вічний двигун. Там була постанова ВП в 2022 про "небажання знати про стан своїх справ" не є поважною причиною і про "активні дії". У 1775 році Паризька академія наук прийняла рішення не розглядати проекти вічного рушія через очевидну неможливість їх створення
Eugene, [22.12.2023 16:37]
це більш ніж імовірна схема, бо ж не менш неймовірним колись видавалось, щоб суддя, адвокат та нотаріус у змові отримували спадкове майно, поки спадкоємці намагались за нього судитись. але солом'янський суд продемонстрував, що немає нічого неможливого для тих, кому дуже треба.
більше того саме так і робили - намагались віндикувати від останнього, як тільки він з'являвся в реєстрі, бо давність за загальними правилами пропускали.
запропонована позиція взагалі ніочь як не подивись.
з однієї сторони, це істотно впливатиме на цивільний оборот: як можна будь-що цінне купувати, якщо треба спершу перевірити ВЕСЬ ланцюг переходів права, бо ж будь-хто з попередніх власників може заявити, що майно вибуло з його володіння без його згоди. і навіть позірна "чистота" угод не означатиме, що не з'явиться якийсь попередній власник з експертизою про те, що підпис на якомусь правочині 10-річної давнини вчинений не ним.
з іншої, останній набувач попри всю свою добросовісність залишатиметься і без коштів, і без майна, а щоб поновити свої права йому треба буде вживати додаткових дій, що з високою вірогідністю не будуть успішними (бо "скинути" кошти щоб уникнути стягнення завжди набагато легше, ніж "скинути" майно).
Инна, [22.12.2023 17:46]
Не згодна з автором посту. Позовна давність є строком захисту. Особа може захистити своє порушене право, звертаючись до суду протягом цього строку. Починається перебіг позовної давності, коли було порушене право особи. І саме тому воно потребує захисту. Коли укладається договір про відчуження нерухомого майна і потім вноситься запис до Реєстру, відчужувачеві відомий і порушення свого права (якщо йдеться про недійсність договору), і порушник. І саме з цього моменту починається перебіг позовної давності. А той факт, що в подальшому майно було відчужене і його набувач може бути невідомим особі, яка хоче захистити своє право, аж ніяк не пов'язане з початком перебігу позовної давності. Ще раз: порушення вже відбулося, особа знала про це і знала про порушника. Все збігається. Зміна потенційного відповідача за віндикаційним позовом і початок перебігу позовної давності - це сюжети різних опер
Dmytro Kuzmin, [22.12.2023 19:03]
Не логично, не справедливо и не разумно.
Большая палата в 19 году на этот счет приняла противоположный вывод.
В 261 указана общая норма, в которой указано два разных варианта начала отсчета срока.
Разумный человек понимает, что когда лицо узнало о том что его лишили права собственности, это лицо должно осуществлять действия на защиту своего права. Три года для этого достаточно, а если есть уважительные причины пропуска, суд всегда пойдет на встречу.
Противоположный подход, это нарушение принципа определенности.
Yuri, [22.12.2023 19:08]
Нічого він не може. Зазвичай посередним вже давно невідомо де. Тому вітчизняна конструкція відповідальності ща евікцію взагалі-то пустишка.
Yuri, [22.12.2023 19:19]
Повністю з цим згодний.
Yuri, [22.12.2023 19:19]
ВП ВС вказала на наявність у зв’язку з цим виключної правової проблеми, вирішення якої має важливе значення для розвитку права в цілому і зазначила про таке:
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
ВП ВС зазначає, що оскільки право власності територіальної громади м. Львова на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов’язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи.
Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов’язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
Закон також не пов’язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Тому ВП ВС не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивачу стало відомо про рішення суду щодо спірної ділянки в іншій справі.
Водночас з метою забезпечення єдності судової практики ВП ВС відступає від висновків, висловлених у постановах КЦС у складі ВС від 16 серпня 2018 року у справі № 711/802/17 та від 6 червня 2018 року у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу
Yuri, [22.12.2023 19:20]
Постанова ВП ВС від 26.11.2019 по справі №914/3224/16. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86401166
Dmytro Nikolov, [23.12.2023 2:20]
Мені здається, такий підхід не є оптимальним
1. Дійсно, строк позовної давності треба рахувати з моменту, коли дізнався про порушника. Так каже і DCFR (хоча в іншій термінології). Тут наш сполучник «або» у ч.1 ст.261 вжитий дуже невдало, на жаль.
2. У випадку віндикаціі «справжній» власник встановлює порушника. Почався відлік давності
3. Далі порушник «відчужив» майно. І тут давність має зупинитися, допоки справжній власник не встановить нового порушника + суд може врахувати поважні причини пропуску, якщо що
Але відлік заново - спірне рішення
Я можу так чекати роками, поки не зміниться власник - і вуаля, я сам собі «поновив» строк.
Тобто ситуація: 10 років я нічого не робив, знаючи про порушення і особу порушника. Потім бачу - о, новий власник в реєстрі. Невже позовна починається «заново»?
Підхід із зупиненням (так, такої підстави зупинення немає, але це можна врахувати в контексті поновлення строку) є більш дієвим в контексті боротьби з відвертими зловживаннями + так суд банально економить собі сили і час в тому, шоб не розбиратися, чи був позивач добросовісним, чи застосовувати естопель і тд
Евгений, [23.12.2023 13:17]
А ця позиція про нового порушника і початок строку позовної давності вже відображена в позиціях ВС чи це поки бачення ?
Dmytro Nikolov, [23.12.2023 13:21]
Одиничні прецеденти є, але загальновизнаної позиції поки немає.
Поки що все ж тотально домінує логіка, що або порушник, або порушене право
Позиції по відліку по особі порушника я бачив в цій статті: https://pravo.ua/articles/znannia-v-sylu/
І дійсно там ВС відлік почав не з моменту порушення, а з моменту встановлення особи
Sergieiev Valentin, [24.12.2023 1:05]
Не судіть суворо. Але я вже майже 8 років в процесах різноі юрисдикції
Сучасні рейдерські схеми носять зовнішнє законний характер но спрямовані на заволодіння майном…Спочатку подають позов в якому є претензії що до власника майна. Витребують копії посвідчених договорів.. накладають арешт. Просять видати копію ухвали с печаткою згідно чинного законодавства.. потім нотаріус підкладає ухвалу про зняття обтяження якоі не існує. В реестрі судових рішень. десь у Дніпрі посвідчує низку договорів між власником але фактично без власника майна, (підписи ставлять невідомі особи….) та особою яку неможливо знайти та індіфікувати яка через 2 дні теж продає це майно особі яка боржник . !!!Майно продається за максімально зниженою ціною. В суді першої інстанції за місцем знаходження майна зявляєтся новий позов. Той позивач вже витребовує майно у цих асоціальних елементів, вони відповідачі а власник та ще одна особа яка йому дарувала майно становляться третіми особами без Самостійних вимог вони в цьому рівнянні за дужками. Подається рейдерами ще позов в якому вони просять визнати недійсними орігінали договорів які ніякому нотаріусу не віддавались… це відбувається також в Дніпрі у Бабушкінському суді відкривається справа с порушенням терріторіальності. Майно в Черкаській області. … і от на шпагаті майже Треті Особи заявляються с Самостійними Вимогами про витребування майна с чужого незаконного володіння.. але майно все ж такі продається с Торгів … і переможець колишній Прораб…. !!! В даному випадку віндікаційні вимоги були подані під псевдо юридичним тиском в процесі з різними діючими особами та замовником …зараз перша інстанція Золотоніській міськрайонний суд повернув майно властниці . Триває апеляція без руху. Оппоненти не сплатили судовий Сбір…)
Немає коментарів:
Дописати коментар