Постанова КЦС ВС від 01.12.2021 у
справі № 569/16702/19
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101754116
Недійсність договору як
приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення
цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
До правових наслідків недійсності
правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим
наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового
результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося
переходу/набуття прав взагалі).
Віндикаційний позов - це вимога про
витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов
неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов
заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді,
коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з
володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене
ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли
воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим
суб`єктом.
Право власності припиняється у
разі, зокрема, звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника (пункт 8
частини першої статті 346 ЦК України).
У справі, яка переглядається, суди
встановили, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за АТ КБ
«Приватбанк» 17 жовтня 2016 року (номер запису 17118671) внаслідок укладення
між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейст Селлінг» договору купівлі-продажу
квартири від 27 травня 2016 року та договору іпотеки від 25 липня 2016 року.
При цьому рішенням Рівненського міського суду від 12 жовтня 2017 року визнано
недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу квартири від 27
травня 2016 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг».
З набранням законної сили судовим
рішенням про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, укладеного в
порядку звернення стягнення на належне позивачам нерухоме майно, відпала
правова підстава припинення права власності позивачів на квартиру.
За таких обставин, оскільки договір
купівлі-продажу квартири від 27 травня 2016 року, укладений між АТ КБ
«ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» визнано недійсним, суди зробили правильний
висновок про те, що квартира вибула з володіння позивачів поза їх волею, у
зв`язку з чим підлягає витребуванню від АТ КБ «ПриватБанк» на підставі статті
387 ЦК України.
Аргументи касаційної скарги про те,
що за наявності рішення Рівненського міського суду від 28 липня 2010 року, яке
набрало законної сили, про звернення стягнення на предмет іпотеки немає підстав
уважати, що квартира вибула з володіння позивачів поза їх волею, колегія суддів
відхиляє, оскільки, як встановили суди, відчуження АТ КБ «ПриватБанк» на
користь ТОВ «Естейт Селлінг» квартири на підставі договору купівлі-продажу від
27 травня 2016 року та подальше набуття права власності на нерухоме майно в
порядку задоволення вимог іпотекодержателя відбулося з порушенням порядку,
встановленого рішенням Рівненського міського суду від 28 липня 2010 року, що й
стало підставою для визнання вказаних правочинів недійсними.
При цьому банк не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги як іпотекодержателя у визначений рішенням Рівненського міського суду від 28 липня 2010 року спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Немає коментарів:
Дописати коментар