1)Постанова ОП КЦС ВС від 10.04.2019 по справі № 390/34/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/81263995
Добросовісність (пункт 6 статті 3
ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю,
відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного
правовідношення.
В основі доктрини venire contra
factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті
I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права
вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій
практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або
поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно
покладається на них.
Очевидно, що дії позивача, який
уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19
листопада 2007 року № 61, а згодом пред'являє позов про визнання договору
оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній
поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування
земельною ділянкою) і є недобросовісним.
За таких обставин, відмовляючи у
задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано врахував, що спірний договір
оренди був укладений та підписаний за життя орендодавця, виконувався сторонами,
його реєстрація після смерті власника земельної ділянки не свідчить про його
неукладеність, умовами договору не передбачене автоматичне припинення оренди у
зв'язку із переходом права власності на земельну ділянку, договір продовжував
виконуватися й позивачем, який набувши права власності на земельну ділянку,
уклав додатковий договір з орендарем щодо умов договору.
2)Постанова ОП КЦС ВС від
10.10.2019 по справі № 293/1011/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/85110991
Тлумачення пункту д) частини першої
статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що
«несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому,
так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування
індексації, індексу інфляції тощо).
Об`єднана Палата КЦС нагадує, що у постанові від 23.01.2019 у справі №
355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК
України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право -
обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням
зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права),
які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором,
може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін;
(2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в
односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4)
припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5)
недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на
підставі рішення суду).
3)Постанова ОП КЦС ВС від
09.12.2019 у справі № 709/1089/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/87732935
Внесення належних із боржника
кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса на підставі статті
537 ЦК України є правом, а не обов`язком боржника.
А тому, не скориставшись своїм
правом щодо внесення орендної плати на депозит нотаріуса, ТОВ «Силікат-1» не
може вважатись таким, що порушило зобов`язання, а отже, несплата орендної плати
у разі відсутності даних про орендодавця і не внесення грошових коштів у
депозит не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати і бути
підставою для розірвання такого правочину.
4)Постанова КЦС ВС від 30.06.2020 у
справі № 605/80/19
https://reyestr.court.gov.ua/Review/90168929
за загальним правилом саме власник
тієї або іншої речі, реалізовуючи право власності, укладає договір найму. Він
може це здійснювати безпосередньо або ж за допомогою представника. Проте, не
виключається укладення договору найму й особою, якій належать майнові права на
предмет найму. Для визначення того, хто може бути орендодавцем в договорі
оренди земельної ділянки, не виключається застосування положень частини першої
статті 761 ЦК України (особа, яка має майнові права). Аналіз частини першої
статті 761 ЦК України свідчить, що до особи, якій належать майнові права,
відноситься також спадкоємець, який прийняв спадщину у вигляді права власності
на земельну ділянку, але не отримав свідоцтво про право на спадщину та не
здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
5)Постанова КЦС ВС від 21.04.2021 у
справі № 613/129/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/96628778
Аналіз частини першої статті 761 ЦК
України свідчить, що до особи, якій належать майнові права, відноситься також
співвласник у праві спільної часткової власності на земельну ділянку.
6)Постанова КЦС ВС від 26.05.2021 у
справі № 540/544/18
https://reyestr.court.gov.ua/Review/97285635
Договором або законом може бути
встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за
користування майном (частина третя статті 762 ЦК України)
Аналіз частини третьої статті 762
ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути
встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за
користування майном. Це правило розраховано на те щоб на майбутнє можна було
змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за
користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір
плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом
коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний
місяць; плата за користування підлягає індексації. Індексація проводиться
наймачем шляхом множення розміру орендної плати, визначеного в пункті 3
договору, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів
інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується
плата за користування.
7)Ухвала КЦС ВС від 06.02.2020 у
справі № 548/1269/18
https://reyestr.court.gov.ua/Review/87517152
Відповідно до частини шостої статті
762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно
не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Тлумачення частини шостої статті
762 ЦК України свідчить, що звільнення наймача від плати за весь час, протягом
якого майно не могло бути використане ним поширюється тільки на ті випадки, за
яких зовсім неможливо користуватися предметом найму. Саме тому закріплюється
звільнення від виконання обов’язку за весь час. Обставини, за які не відповідає
наймач, повинні охоплювати собою ті ситуації, за яких користування річчю
неможливе або можливе тільки певною мірою внаслідок недоліків майна чи дій
(бездіяльності) наймодавця.
Аналіз частини третьої статті 767
ЦК України дозволяє стверджувати, що на наймача при передачі речі покладено
обов`язок перевірити у присутності наймодавця справність речі. У тому разі якщо
наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її
справності, вона вважається такою, що передана йому в належному стані. Тобто
встановлюється презумпція належного стану речі, за умови, що наймач не
перевірить її справність.
8)Постанова КЦС ВС від 08.09.2021 у
справі № 727/898/19
https://reyestr.court.gov.ua/Review/99522004
Правочин є найбільш розповсюдженим
юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються
права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх
правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права
власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття
спадщини, згода іншого співласника на розпорядження спільним майном. При
вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї
сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами,
прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами,
спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і
одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими
діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і
виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну
або припинення цивільних прав та обов`язків).
У цивільному законодавстві
закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України).
Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за
рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних
нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від
договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від
договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід
кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи,
спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.
У справі, що переглядається:
суди не звернули увагу, що
тлумачення змісту договору оренди від 06 березня 2012 року, зокрема шляхом
порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в
цілому, свідчить, що пункт 4.1 встановлює право на відмову від договору будь-якої
із його сторін в будь-який час, а не тільки при продовженні строку договору;
суди не врахували, що односторонню
відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або
договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є
волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та
обов`язків. 24 вересня 2019 року ОСОБА_2 направив орендарю ОСОБА_1 повідомлення
про розірвання договору оренди з 1 листопада 2019 року на підставі пункту 4.1.
договору, тобто відмовився від договору;
суди не звернули увагу, що не
виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при відмові від
договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та
законом;
за таких обставин, оскільки ОСОБА_2
відмовився від договору, то в позивача відсутнє суб`єктивне цивільне право, яке
б підлягало захисту в судовому порядку. Тому судові рішення належить скасувати
та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
9)Постанова КЦС ВС від 16.05.2018 у
справі № 541/2246/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/74120781
Тлумачення статей 638, 651, 653,
654 ЦК України свідчить, що зміна договору за згодою сторін є правочином,
спрямованим на зміну цивільних прав та обов’язків. Під формою зміни договору
розуміється форма правочину, на підставі якого відбувається зміна договору.
Зміна договору призводить до зміни зобов’язання в частині, зокрема, предмета,
місця, строків виконання. У разі зміни договору за взаємною згодою сторін
зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору і
втіленні такої зміни в належну форму.
10)Постанова від 06.10.2021 в
справі № 263/11275/18
https://reyestr.court.gov.ua/Review/100352102
Аналіз статті 205 ЦК України
свідчить, що волевиявлення учасника(-ів) правочину може виражатися в: певних
діях; мовчанні; усній формі; письмовій (електронній) формі. Мовчання слід
вважати вираженням волі сторони правочину, коли воно при конкретній ситуації
може бути підданим оцінці як прояв волі, направленої на вчинення правочину.
Законодавець передбачає можливість вираження волі сторони правочину мовчанням
тільки в разі якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті
205 ЦК України). Традиційним прикладом такого випадку виступає конструкція
поновлення договору найму (tacite reconduction). Якщо наймач продовжує
користуватися річчю після закінчення строку договору найму, то за відсутності
заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на
строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).
Сутність поновлення договору найму полягає в тому, що договір найму автоматично поновлюється на той же самий строк за умови, що: (а) наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму; (б) відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. При поновленні договору відбувається продовження договірних зв`язків після закінчення строку договору найму, коли наймач продовжує користуватися майном і відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. Цей договір поновлюється на той же строк та з умовами, що були передбачені у договорі.
Немає коментарів:
Дописати коментар