Постанова КЦС ВС від 08.12.2021 у
справі № 759/9443/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101913114
Нікчемність правочину конструюється
за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі
прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в
термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від
оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи
припиняє) цивільних прав та обов`язків.
Нежитлове приміщення в розмінні
статті 793 ЦК України (в редакції, чинній станом на 22 травня 2014 року) є
окремою частиною будівлі.
Договір найму нежитлового
приміщення на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
У випадку відсутності нотаріального
посвідчення договору найму нежитлового приміщення, укладеного на три роки і
більше, такий договір є нікчемним.
Тлумачення як статті 3 ЦК України
загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади
(принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела
правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають
відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що
загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні
враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного
законодавства.
У статті VII-3:101 Книги VII
Модельних правил європейського приватного права щодо змісту збагачення
зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або
зменшення обов`язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c)
користування чужим майном.
Тлумачення статті 1212 ЦК України
дозволяє зробити висновок, що до безпідставно набутого майна набувача, з
урахуванням розумності, відноситься користування чужим майном (майном
потерпілого). Причому потерпілий, якому належить майно, що користувався набувач,
має право вимагати від набувача повернення такого збагачення.
У справі, що переглядається:
позивач пред`явив позов про стягнення з відповідача коштів за користування
нежитловим приміщенням. Відповідач факт користування вказаним приміщенням не
заперечував, як і узгоджений сторонами розмір плати за таке користування,
посилаючись лише на втрату доказів проведення розрахунків за орендоване майно
та нікчемність договору оренди (а. с. 28?30); суди не врахували, що до
безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням розумності, відноситься
користування чужим майном (майном потерпілого).
За таких обставин судові рішення слід змінити в мотивувальній частині та в частині вказівки в резолютивній частині про стягнення заборгованості за договором оренди, а в іншій частині залишити без змін.
Немає коментарів:
Дописати коментар