Продовження минулорічної статті про ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СПОРАХ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ (ДТП) ЗА 2022 РІК.
Як і минулого року залишаю коментар тільки в тому, що було нового за минулий рік або щось, що цікаво прокоментувати. Коментарі з приводу висновків, які від року в рік повторюються не залишаю, а їх самі можна почитати у минулорічних статтях. Почнемо з коментованих висновків.
01. У випадку узгодження суми страхового відшкодування між страховиком та потерпілим, то останній немає права в майбутньому вимагати зміни розміру виплати, як і вимагати з винуватця різниці між збитком і межами відповідальності страховика.
Висновок, який повинен бути врахований потерпілими, особливо за умов, коли розмір збитку на межі страхової суми. Більшість страхових компаній, коли визначають суму виплати та приймають заяву на виплату від потерпілого, то вимагають затвердження суми отримувачем виплати. Як правило це звучить так, що при підписанні заяви на виплату особа погоджується з розміром такої виплати та немає майнових претензій до страховика. На підставі такої заяви страхова може відбитися від будь-яких майбутніх претензій з боку потерпілого. Заявник скоріше всього погодиться з таким формулюванням, щоб отримати меншу суму тут і зараз і, можливо, в подальшому в суді вирішити питання про недоплату. Так от, якщо спір піде в суд, то різницю потерпілий не зможе отримати ні зі страхової, ні з винуватця. Наприклад, якщо страхова сума 130 000 гривень, страхова визначила суму виплати на рівні 100 000 гривень і погодила цю суму з потерпілим, то у випадку якщо фактичний розмір збитку становить 120 000 гривень, то про 20 000 гривень потерпілий може забути.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 № 759/28079/21.
02. Страхова компанія не може бути звільнена від здійснення страхової виплати за шкоду завдану особою, яка керувала транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії.
Висновок не зовсім так сформульований, але відображає найпоширенішу ситуацію, коли страхова компанія відмовляє у виплаті страхового відшкодування, якщо водій транспортного засобу керував транспортним засобом на правомірній підставі, але страхова думає по іншому. Під правомірним користуванням страхові мають на увазі наявність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія відповідної категорії. Бувають типові випадки, коли транспортним засобом може керувати особа з свідоцтвом про реєстрацію, проте за відсутності посвідчення відповідної категорії і у таких випадках страхові буває відмовляють у виплаті страхового відшкодування. Проте, суди вказують на те, що відсутність посвідчення водія відповідної категорії за наявності волі власника на передачу транспортного засобу водієві є достатньою підставою розповсюдження страхового покриття на такого водія. Думаю, що може бути очевидним той факт, що якщо людина, яка керую транспортним засобом має свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, то скоріше всього власник сам передав йому авто в користування. Тому, у випадку завдання шкоди водієм без посвідчення відповідної категорії, але з наявним свідоцтвом про реєстрацію авто, то у особи якій було завдано збитків виникає право на отримання страхової виплати.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 № 733/1046/21.
03. Якщо страховик зупинив розгляд страхової справи до моменту розгляду судової справи щодо ДТП, то у страховика не настає відповідальність у вигляді сплати пені чи платежів передбачених статтею 625 ЦК України.
Цікавий висновок, який прямо впливає на момент настання моменту прострочення страховика щодо здійснення виплати і як наслідок впливає на межі відповідальності страховика за невчасну виплату. Якщо страховик не здійснив виплату у строки передбачені законом чи неправомірно відмовив у її виплати, то момент прострочення страховика можна рахувати з моменту закінчення строку на врегулювання чи з моменту прийняття незаконного рішення про виплату. Проте, якщо страховик вирішив призупинити врегулювання, наприклад, до моменту визначення судом винної особи, то в такому випадку страховик фактично не прийняв ніякого рішення, а скористався законною підставою для зупинення строку врегулювання, а тому прострочення страховика може настати не на 91 день з моменту подачі заяви на виплату, а з моменту стягнення зі страховика в судовому порядку страхової виплати.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 15.08.2023 № 513/730/21.
04. Обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування виникає лише за наявності деліктного зобов’язання.
Ще один цікавий висновок, який дає можливість страховику відмовити у виплаті страхового відшкодування. Логіка висновку зводиться до того, що страховик відшкодовує шкоду за наявності виникнення цивільно-правової відповідальності, що є передумовою наявності деліктного зобов’язання. При цьому така відповідальність не виникає, якщо відсутні потерпіла особа та винна. Таке може виникнути, наприклад, якщо ДТП сталося між транспортними засобами, які належить одній і тій же особі, тобто поєднання в одній особі потерпілого та заподіювача шкоди. А тому за наявності таких ситуацій у страховика не настає обов’язку здійснити виплату страхового відшкодування.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2023 № 910/14262/21.
05. Оскарження судової експертизи неможливо в судовому порядку.
Висновок, який походить з загальної практики Верховного Суду і який стосується оскарження результатів експертного дослідження в судовому порядку. Найпоширенішою річчю яку намагаються оскаржити в судовому порядку являється оцінка, як правило майна. З загальної практики суди вказують, що неможна оскаржувати результати відповідного дослідження бо такий спосіб судового захисту не передбачено законом (крім випадків оскарження оцінки в межа виконавчого провадження шляхом подачі скарги на виконавця). Як наслідок, суди закривають провадження щодо таких вимог. Тут же те ж саме. В судовому порядку неможливо оскаржити результати судової експертизи так як такого способу судового захисту не існує. При цьому, якщо якась особа не погоджується з результатами того чи іншого дослідження, то вона має право спростувати його результати через порушення допущені експертом у тому числі і шляхом рецензування експертизи.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 № 761/11228/21.
06. Після виплати страхового відшкодування за договором КАСКО до страховика переходить право вимоги, тобто відбувається суброгація, а не виникає нове право вимоги, тобто регрес.
Не нове, але так рідко зустрічається останнім часом, що слід нагадати. Стандартний та базовий висновок, який важливий для визначення строків позовної давності. За суброгацією строки давності слід рахувати з моменту настання страхового випадку, а у регресі з моменту виплати. Вказане дисциплінує страховиків не затягувати з врегулюванням випадків, але тільки по КАСКО, так як у випадку з обов’язковим страхуванням виникає саме регрес.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 27.12.2023 № 359/8500/19; від 19.07.2023 № 758/9052/19.
07. Відсутність постанови суду про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдані збитки, так як вину особи в ДТП може бути підтверджено іншими доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
Висновок, який зустрічався в минулих роках, але який може бути доволі корисним у спорах по ДТП. Тому знову його опишу. Його суть зводиться до того, що постанова суду про притягнення того чи іншого водія до адміністративної відповідальності не може бути єдиним доказом наявності вини особи у ДТП. Якщо такого документу немає, то суд повинен дослідити інші докази, які можуть визначити винну особу.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 07.12.2023 № 914/607/23.
Ну і далі підуть висновки, які неодноразово зустрічалися в минулих роках і які не сильно цікаво коментувати по декілька разів, але освіжити їх у пам’яті не буде зайвим.
01. Винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати. Покладення відповідальності у розмірі завданого збитку який повинен відшкодувати страховик на винуватця – суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 16.10.2023 № 715/2489/22.
02. Страхувальник відшкодовує різницю між страховою виплатою та завданим збитком, якщо розмір завданого збитку складається з платежів, які не покриваються страховою компанією.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 27.12.2023 № 359/8500/19; від 20.12.2023 № 450/446/16-ц.
03. Положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються і по відношенню до зобов’язань щодо відшкодування шкоди (нарахування 3 % річних та інфляційних втрат).
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 22.12.2023 № 345/3049/22; від 15.08.2023 № 513/730/21.
04. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується на безумовній підставі, навіть, у випадку наявності вини потерпілого. Відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки не настає лише у випадку непереборної сили чи умислу потерпілого.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 20.12.2023 № 450/446/16-ц; від 08.02.2023 № 710/1956/21.
05. У випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов’язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 12.07.2023 № 591/1861/22.
06. Якщо шкоду було завдано водієм, який перебував у трудових відносинах та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, то він не відповідає за завдану шкоду. Шкоду повинен відшкодувати володілець майна – роботодавець.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 04.07.2023 № 686/20281/21; від 19.04.2023 № 336/10216/21.
07. Відповідальність за шкоду завдану транспортному засобу внаслідок неналежного утримання дороги повинен нести балансоутримувач, який зобов’язаний слідкувати за належним станом дорожнього покриття.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 28.06.2023 № 487/9345/19; від 15.06.2023 № 686/24456/20.
08. Спори між Національною поліцією України та патрульними поліцейськими щодо відшкодування збитків завданих під час виконання службових обов’язків повинні слухатися у порядку адміністративного судочинства.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 07.03.2023 № 761/1366/20.
Немає коментарів:
Дописати коментар