ЗМЕНШЕННЯ ВИТРАТ НА ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ

 

Додаткова постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 905/493/22, Суддя-доповідач: Кібенко О.Р., https://reyestr.court.gov.ua/Review/115710608

Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами

11. Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

12. Згідно з частинами 1, 2 ст.124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

13. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

14. Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст.124 ГПК особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

15. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

16. За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які позивач поніс у суді касаційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень ч.2 ст.124 ГПК, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.

17. Компанія у першій заяві по суті в суді касаційної інстанції (відзив на касаційну скаргу) зазначила, що 31.08.2023 здійснила оплату адвокатських послуг АО "Октопус", яке здійснює її представництво при розгляді справи у Верховному Суді, в сумі 2 450 євро, тобто вказала суму, яку вона понесла у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

18. Отже, Компанія дотрималася вимог ч.1 ст.124 ГПК.

19. Частиною 8 ст.129 ГПК передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона

20. Таким чином, відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічні висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 01.02.2023 у справі №921/262/19 та додатковій постанові від 16.06.2021 у справі №918/132/20.

21. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

22. У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

23. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

24. У зв`язку із викладеним, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (касаційним судом). Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 07.04.2020 у справі №910/2022/19 та в ухвалі від 03.03.2021 у справі №908/1238/18.

25. Заявлення Компанією у відзиві на касаційну скаргу клопотання про покладення судових витрат на скаржника та надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення розгляду справи у Верховному Суді свідчить про дотримання нею вимог, встановлених у ч.8 ст.129 ГПК.

26. З огляду на це, Верховний Суд вважає за можливе здійснити перевірку наданих Компанією доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та надати їм оцінку.

27. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідно до ч.8 ст.129 ГПК, заявник надав копії додаткової угоди №2 з її перекладом українською мовою, рахунку від 30.08.2023 №00054/3 на 2 450 євро (англ. та укр.), банківської виписки АО "Октопус" (ПУМБ) від 04.09.2023 №13705_21, банківської виписки Компанії (Італія) від 31.08.2023 та вказав, що копія Договору на здійснення адвокатських послуг (далі - Договір) наявна в матеріалах справи.

28. Відповідно до п.4.1.2. Договору у випадку початку судового провадження, пов`язаного з виконанням Контракту у господарському суді, послуги виконавця будуть сплачені з розрахунку 150 євро за 1 год. роботи партнера АО "Октопус" за представництво і захист інтересів замовника відповідно до п.1.1 Договору.

29. Додатковою угодою №2 Компанія та АО "Октопус" внесли зміни до Договору, а саме, доповнила його п.4.1.5 таким змістом: "виконавець представляє інтереси замовника під час розгляду касаційної скарги КМПЗ у справі №905/493/22 у Верховному Суді у складі колегії Касаційного господарського суду. За представництво інтересів Компанії під час розгляду касаційної скарги Замовник оплачує Виконавцю 2 450 євро протягом 5 днів із моменту виставлення рахунку".

30. У додатковій угоді №2 сторони вказали, що всі інші умови Договору залишаються без змін.

31. АО "Октопус" виставило Компанії рахунок від 30.08.2023 №00054/3 за представництво інтересів Компанії при розгляді касаційної скарги ТОВ "Краматорський МПЗ" у справі №905/493/22 у Верховному Суді відповідно до п.4.1.5 Договору на суму 2 450 євро.

32. Згідно положень ч.3 ст.126 ГПК для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

33. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

34. За змістом ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

35. ТОВ "Краматорський МПЗ" скористалося своїм правом та подало клопотання про зменшення витрат Компанії на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

36. ТОВ "Краматорський МПЗ" у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу вказувало про те, що з Договору та відзиву на позовну заяву вбачається, що адвокатські послуги з захисту прав та інтересів Компанії у суді обчислюються з розрахунку 150 євро/год, тому сума гонорару має визначатися саме погодинно, представник має зазначити які дії він здійснював та який час витрачав на ці дії. Вважає, що відсутня належне обґрунтування суми та розрахунку вартості адвокатських послуг.

37. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (ч.5 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

38. Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 ГПК неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

39. Згідно з ч.5 ст.129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

40. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

41. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04)), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

42. Верховний Суд враховує, що звернення ТОВ "Краматорський МПЗ" до Верховного Суду із касаційною скаргою на основні рішення судів попередніх інстанцій було визнано необґрунтованим; за наслідком розгляду такої скарги Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість цих рішень судів попередніх інстанцій. Компанія скористалася правом подати до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, а тому витрати на правову допомогу Компанії, які полягають у складанні та направленні відзиву на касаційну скаргу, були неминучими.

43. Дослідивши зміст заяви Компанії про відшкодування судових витрат у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд встановив, що заявлені витрати були безпосередньо пов`язані із розглядом справи.

44. В матеріалах справи наявні докази вчинення представником Компанії дій щодо представництва клієнта, вказаних в рахунку. Так, від Компанії надійшов відзив на касаційну скаргу, а її представник брав участь в судових засіданнях у справі №905/493/22 у Верховному Суді.

45. Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації процесуальних прав та захист інтересів клієнта.

46. Як правильно вказує ТОВ "Краматорський МПЗ", Компанія та АО "Октопус" склали додаткову угоду №2 після подання касаційної скарги у цій справі до Верховного Суду.

47. При цьому, незважаючи на доповнення Договору п.4.1.5 (щодо встановлення твердої суми 2 450 євро), умови Договору щодо оплати послуг адвоката з розрахунку 150 Євро за 1 год. роботи партнера АО "Октопус" (п.4.1.2 Договору) залишилися незмінними.

48. Тому, під час розгляду питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд враховує саме визначені у п.4.1.2. Договору умови щодо оплати послуг адвоката з розрахунку 150 Євро за 1 год.

49. Верховний Суд погоджується з ТОВ "Краматорський МПЗ" щодо того, що заявлені Компанією 2 450 євро свідчать про затрату 16,3 год. роботи партнера АО "Октопус" на захист інтересів клієнта і такий час є надмірним.

50. ТОВ "Краматорський МПЗ" вказує, що написання відзиву на касаційну скаргу обсягом три сторінки та участь в двох судових засіданнях, навіть з урахуванням затримки початку останнього судового засідання, не могло зайняти 16 год. часу, що свідчить про недотримання відповідачем та його представником вимог, викладених у ч.4 ст.126 ГПК

51. Втім, наданий Компанією відзив на касаційну скаргу викладений на чотирьох сторінках, а не на трьох, як про те зазначає ТОВ "Краматорський МПЗ".

52. У вказаному відзиві Компанія, зокрема, проаналізувала доводи скаржника та постанови Верховного Суду у справах №904/4859/21, №910/18036/17, №917/1307/18, 902/761/18, 917/210/17, 129/1033/13-ц, на які посилалося ТОВ "Краматорський МПЗ" у касаційній скарзі на основні рішення судів попередніх інстанцій.

53. Верховний Суд звертає увагу, що послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу охоплюється не лише його складення, а також послуги з вивчення касаційної скарги, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду, визначених у касаційній скарзі. Побідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

54. З огляду на це, Верховний Суд, з урахуванням клопотання ТОВ "Краматорський МПЗ" про зменшення витрат на правничу допомогу, вважає за необхідним зменшити розмір заявлених Компанією вимог про відшкодування витрат за складання відзиву на касаційну скаргу до 4 год., що становить 600 євро.

55. Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних із участю представника Компанії у судових засіданнях у справі №905/493/22 з урахуванням очікування початку судових засідань Верховний Суд зазначає таке.

56. ТОВ "Краматорський МПЗ" вказує, що участь представника Компанії у судових засіданнях у справі, навіть з урахуванням затримки початку, не могла зайняти кількість часу, якій буде відповідати заявлена Компанією сума витрат.

57. Під час розгляду справи №905/493/22 у суді касаційної інстанції представник Компанії (адвокат Костюк С.В.) брав особисту участь у судових засіданнях.

58. Судове засідання у цій справі, призначене на 06.09.2023, тривало 3 хв., на 18.10.2023 - 27 хв., на 01.11.2023 - 11 хв. Отже, сумарна тривалість всіх судових засідань у суді касаційної інстанції склала 41 хв.

59. Верховний Суд у цій справі враховує, що судові засіданні у цій справі 06.09.2023, 18.10.2023 та 01.11.2023 розпочалися пізніше призначеного часу, були проведені із затримкою в часі.

60. Отже, представник Компанії, який згідно із протоколами вказаних засідань брав у них участь, був вимушений витратити час на очікування їх початку. При цьому необхідність та тривалість такого очікування не залежали від волі представника Компанії, а фактично було вимушеним заходом перед безпосередньою участю у засіданнях для того, щоб здійснити захист інтересів клієнта в суді.

61. Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі №910/4277/21, від 18.04.2023 у справі №903/378/22, від 23.03.2023 у справі №921/434/21, від 25.04.2023 у справі №910/21424/21 висловлював правову позицію про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Зазначені висновки Верховного Суду є сталими та ґрунтуються на аналізі складових часу, необхідного для належного здійснення адвокатом представництва інтересів клієнта.

62. Верховний Суд, з урахуванням клопотання ТОВ "Краматорський МПЗ" про зменшення витрат на правничу допомогу, тривалості судових засідань та їх очікування, вважає за необхідним зменшити розмір заявлених Компанією вимог про відшкодування витрат за участь у судових засіданнях в суді касаційної інстанції до 4 год., що становить 600 євро.

63. Враховуючи зазначене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат та клопотання про їх зменшення, виходячи з критеріїв, визначених у ч.4 ст.126 ГПК, та обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що заява Компанії про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 200 євро.

Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp

 

ЧИ МОЖНА ЗА ДОПОМОГОЮ ПОЛІГРАФА СПРОСТУВАТИ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПОЗИКИ

Постанова КЦС ВС від 29.11.2023 у справі № 589/4601/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115423804)

❇️48. Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей (зокрема, постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц).

📍49. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

🧮 56. Встановивши, що ОСОБА_3 на підтвердження факту отримання від ОСОБА_1 у борг грошових коштів у розмірі 250 000,00 дол. США написала власноручно розписку, у якій зобов`язалася повернути отриману у позику суму коштів до 01 червня 2019 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами спору виникли правовідносини, які ґрунтуються на договорі позики. З огляду на дійсність такого договору, не оспорення сторонами його умов у встановленому законом порядку, а також враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт невиконання відповідачкою своїх обов`язків з повернення грошових коштів у встановлений договором строк, висновки судів щодо наявності підстав для стягнення суми неповернутого боргу є законними, обґрунтованим та справедливими.

🖌️57. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано відхилив доводи відповідачки щодо неотримання нею усієї суми боргу, належно оцінивши зміст розписки, підтвердження позичальницею факту отримання грошових коштів саме у борг у сумі 250 000,00 дол. США від позивача, а також взяття на себе зобов`язання з повернення таких коштів у визначений сторонами строк. Наданий відповідачкою висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа від 10 серпня 2022 року суди попередніх інстанцій правильно вважали недостатнім доказом на спростування факту відсутності між сторонами позикових зобов'язань за розпискою від 19 лютого 2019 року.

✏️61. Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 89 ЦПК України.

📌62. У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку поданим сторонами доказів у їх сукупності та з урахуванням правильно встановленої правової природи спірних правовідносин дійшли обґрунтованого висновку, що наданий відповідачкою висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа від 10 серпня 2022 року не спростовує як факт отримання позичальницею коштів, так і наявності утвореної заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором позики.

згідно зі ст. 106 ЦПК учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою – якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 7-1 Закону «Про судову експертизу»).

Процесуальне законодавство не встановлює обмежень на відшкодування судового збору чи витрат на професійну правничу допомогу, здійснених до відкриття провадження у справі, як таких, що безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

За таких обставин не вбачається будь-яких перешкод для відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення експертного висновку, підготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, за умови, якщо він відповідає вимогам ст. 101 КАС, ст. 98 ГПК, ст. 102 ЦПК, безпосередньо пов`язаний з розглядом справи та якщо суд врахував цей висновок експерта як доказ.

Велика Палата Верховного Суду окремо зауважила, що відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості  та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Отже, висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (ст. 101 КАС, ст. 98 ГПК, ст. 102 ЦПК).

Валерія Шкварко

секретар Комітету НААУ з питань цивільного права та процесу

ПИТАННЯ ЗАСВІДЧЕННЯ КОПІЙ ДОКУМЕНТІВ

 

Постанова 4 липня 2023 року, Справа № 233/4365/18, Провадження № 14-96цс21, Велика Палата Верховного Суду у складі судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєв С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Чумаченко Т. А., https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406155

---

65. Велика Палата Верховного Суду ... відхиляє як необґрунтований аргумент третьої особи щодо неналежного (з порушенням пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 7 квітня 2003 року № 55 ДСТУ 4163-2003) засвідчення ДП «Сетам» і державним виконавцем документів, доданих до відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги. Вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики. Правила проставлення відмітки про засвідчення копії документа, визначені у пункті 5.27 ДСТУ 4163-2003, не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду.

ПРО ПОРЯДОК ЗАСВІДЧЕННЯ КОПІЙ ДОКУМЕНТІВ.

 

ПОСТАНОВА 25 ГРУДНЯ 2023 РОКУ СПРАВА № 161/5528/19 ПРОВАДЖЕННЯ № 61-13054СВ22 ВЕРХОВНИЙ СУД У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ, https://reyestr.court.gov.ua/Review/115974184

---

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20 зазначено, що порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.

Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії. У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 320/4916/19, провадження № К/9901/8517/20, від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18, провадження № К/9901/8838/19, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17.

Три важливих висновки Верховного Суду 2023 року щодо розгляду заяв про видачу обмежувального припису

1. Обставини, встановлені в межах кримінального провадження щодо злочину, пов’язаного із домашнім насильством, можуть бути враховані для вирішення питання про застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу 

Обставини, встановлені у межах кримінального провадження щодо злочину, пов’язаного із домашнім насильством, які мають значення для вирішення питання про застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу, якщо це питання не вирішене у межах відповідного кримінального процесу, можуть бути враховані цивільним судом відповідно до умов ЦПК України (пункт 64 постанови)

Разом з тим, обставини, встановлені в межах цивільного процесу, та сам факт застосування обмежуючого припису згідно із процедурою ЦПК України не можуть мати вирішального значення для відповідного кримінального провадження.

У випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення. Метою та предметом доказування у кримінальній справі щодо злочину, пов’язаного із домашнім насильством, є доведення факту вчинення цього злочину та встановлення поза розумним сумнівом вини кривдника у ньому (складу злочину), оскільки основною метою є охорона прав і свобод постраждалої особи від злочину та запобігання злочину через покарання кривдника, а не тимчасовий захист постраждалої особи від ймовірного повторення домашнього насильства (пункт 63).

Відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 22.02.2023 року по справі № 531/352/22, провадження № 61-7349св22, з текстом постанови можна ознайомитись за цим посиланням: http://tinyurl.com/54dvwmpv

2. Спір щодо користування спільним нерухомим майном не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису 

Верховний Суд сформував правову позицію, що спір стосовно користування спільним нерухомим майном, що регулюється, зокрема, нормами ЦК України та СК України, не може бути вирішений шляхом застосування зазначених заявником заходів обмежувального припису.

Водночас Верховний Суд зауважив, що сам факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до відповідних органів з підстав вчинення щодо нього психологічного, економічного та фізичного насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що ОСОБА_2 вчинила щодо нього домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 10.02.2023 року по справі № 676/3259/22, провадження № 61-10646св22, з текстом постанови можна ознайомитись за цим посиланням: http://tinyurl.com/2mah38dc

3. Щодо оцінки ризиків

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з’ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою такої особи.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 17.05.2023 року по справі № 713/1745/22, провадження № 61-417св23, з текстом постанови можна ознайомитись за цим посиланням: http://tinyurl.com/3f9sb66y

НОТАРІАЛЬНО ПОСВІДЧЕНІ ПОКАЗАННЯ СВІДКІВ

Постанова КЦС ВС від 07.12.2023 № 548/2415/21 (61-6134св23)? Суддя-доповідач: Погрібний С. О., https://reyestr.court.gov.ua/Review/115598646

Надання до суду нотаріально посвідчених показань свідків не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на задання питань свідкам стосовно обставин справи. Про в даній справі врахування судами нотаріально посвідчених заяв свідків не призвело до неправильного вирішення спору по суті та до ухвалення незаконних судових рішень

Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 200/17947/16-ц (провадження № 61-11275св19).

У зазначеній постанові Верховний Суд скасував оскаржувані судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Також Верховний Суд звернув увагу на те, що в основу своїх висновків суди поклали показання свідків, посвідчені нотаріусом, проте такого порядку надання показань свідків цивільним процесуальним законодавством України не передбачено. Надання до суду нотаріально посвідчених показань свідків не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на задання питань свідкам стосовно обставин справи.

У справі, що переглядається, відповідач подав до суду першої інстанції заяву свідка ОСОБА_6 від 13 грудня 2021 року, посвідчену приватним нотаріусом та зареєстровану в реєстрі за № 1517, а також заяву свідка ОСОБА_7 від 06 січня 2022 року, посвідчену приватним нотаріусом та зареєстровану в реєстрі за № 5.

Суд першої інстанції долучив до матеріалів справи та врахував їх під час ухвалення рішення по суті спору, що певною мірою суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 200/17947/16-ц (провадження № 61-11275св19).

Проте, згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування судового рішення лише у випадку, якщо таке порушення унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 411 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що врахування судами нотаріально посвідчених заяв свідків не призвело до неправильного вирішення спору по суті та до ухвалення незаконних судових рішень, оскільки саме позивач мав довести існування у нього об`єктивних перешкод для реалізації права на прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк, проте він не надав до суду безспірних, належних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.

У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували фактичні обставини справи, надали оцінку зібраним доказам, правильно застосували норми матеріального права та ухвалили рішення відповідно до вимог статті 263 ЦПК України.

Також за приписами частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

#судовапрактика #процесуальніпитання #свідки #доказування

Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp