1)Постанова КЦС ВС від 29.10.2018 у справі № 612/553/15-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/77455987
Індивідуалізація речі - це надання
певній речі (або ж наявність у неї) відмітних властивостей (рис чи
характеристик), що дозволяють в необхідних випадках виділити її з числа
подібних. Можливо виокремити три групи речей, визначених індивідуальними
ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі, що відрізняються від
подібних особливими позначеннями чи характеристиками; речі, індивідуалізовані в
процесі вибору або відбору.
2)Постанова КЦС ВС від 21.08.2019 у
справі № 296/8984/14-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/84091782
Тлумачення ст.187 ЦК України
свідчить, що ознакою складової частини речі є неможливість відокремлення її від
єдиної речі без її пошкодження або істотного знецінення. Пошкодження єдиної
речі при виокремленні певної складової частини полягає в тому, що при цьому
втрачається, що унеможливлює (хоч би і тимчасово) її функціонування. Суттєве
знецінення єдиної речі при виокремленні певної складової частини знаходить свій
прояв, зокрема, у тому, що єдина річ, хоча й може функціонувати, але виникають
проблеми із забезпеченням умов безпеки та рівня комфорту осіб, що управляють та
користуються єдиною річчю. Оскільки єдина річ існує тільки за наявності
сукупності всіх її складових частин, при переході права на річ складові частини
не підлягають відокремленню. Фактично це означає, що за відсутності хоча б
однієї складової речі остання не може бути предметом правочину, спрямованого на
перехід права власності на таку річ до іншого набувача.
3)Постанова ОП КЦС ВС від
10.10.2019 по справі № 295/4514/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/85174051
Аналіз глави 26 ЦК України дозволяє
зробити висновок, що частка в праві спільної часткової власності, що належить
кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину
речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної
часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної
часткової власності не є конкретною часткою майна. Тобто, частка в праві
спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об`єктом цивільних
прав.
Тлумачення ч.2 ст.109 ЖК УРСР, з урахуванням змісту ст.379, глави 26 ЦК України свідчить, що
виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі,
якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо
за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві
спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку,
то виселення без одночасного надання іншого постійного житлого приміщення не
допускається.
У справі, що переглядається, суди
встановили, що за кредитні кошти позичальником була придбана тільки частка в
праві спільної часткової власності на квартиру (3/4), при цьому інша частка
(1/4) в праві спільної часткової власності належала іпотекодавцю з 2002 року.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про
відстуність підстав для виселення позивачів з предмета іпотеки без надання їм
іншого житлового приміщення.
4)Постанова КЦС ВС від 02.12.2020 у
справі № 734/519/15-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/93336313
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі пам`ятки археології, в
тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі
предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до
державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку,
визначеному законодавством.
У постанові ВП ВС від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (провадження
№ 14-473цс18) вказано, що «за змістом абзацу другого ч.2 ст.178
ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому
законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема
кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів».
пам`ятка археології є об`єктом
обмеженим в цивільному обороті, оскільки може перебувати тільки в державній
власності.
5) Постанова КЦС ВС від 16.09.2020
у справі № 344/5437/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/91643785
об`єктом розпорядження співвласника
є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право
самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядження
частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить
кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину
речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної
часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної
часткової власності не стосується частки майна
У справі, що переглядається,
позивач, як спадкоємець за заповітом співвласника в спільній частковій
власності, пред`явив вимогу про визнання права на частку до відповідача (за
вказівкою позивача, відповідач є дочкою спадкодавця та має право на обов`язкову
частку). Тому, в справі, що переглядається, підлягали встановленню такі
обставини - чи прийняли сторони спадщину, чи відноситься відповідач до осіб,
які мають право на обов`язкову частку.
Проте суд апеляційної інстанції при
розгляді апеляційної скарги: не вказав, чи має відповідач право на обов`язкову
частку та чи прийняла спадщину;
не звернув уваги, що частка в праві
спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не
як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як
єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне
майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки
майна. Позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності
не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не
здійснюється вказівка які саме об`єкти в натурі відповідають частці в праві
спільної часткової власності;
не звернув увагу, що відповідач позовних вимог про визнання права на частку не заявляла;
Немає коментарів:
Дописати коментар