✅Ухвала КЦС ВС від 07.10.2020 у справі № 607/3693/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/92315165
Колегія суддів вважає, що
недопустимим є стягнення стипендії із випускника, в тому випадку, коли він
отримував академічну (державну) стипендію та не відпрацював 3 роки, з таких
підстав:
(1) аналіз норм ЦК України дає
можливість стверджувати, що законодавець встановлює специфічний правовий режим
для стипендії. Це проявляється, зокрема, у:
використанні щодо стипендії таких
формулювань як: «грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування»
(п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України); «інших соціальних виплат»
(ч.1 ст.1227 ЦК України);
наданні для неповнолітніх
самостійного права розпоряджатися стипендією та специфічному механізмі
обмеження чи позбавлення цього права (стаття 31 ЦК України);
недопустимості повернення стипендії
як безпідставно набутого майна (п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України);
те, шо в справі, яка
переглядається, заявлені позовні вимоги внаслідок невиконання укладеного
договору в жодній мірі не впливає чи не змінює специфічний правовий режим
стипендії встановлений ЦК;
(2) тлумачення абзацу 2 ч.2 ст.54 та абзацу 6 ч.6 ст.64 Закону
України «Про вищу освіту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних
правовідносин) свідчить, що:
законодавець розмежовує стипендії,
що призначаються державою та стипендії, призначені юридичними та фізичними
особами, які направили студента на навчання;
право на стипендію виникає через
наявність в особи певних особистих «якостей», зокрема успішного навчання;
вочевидь, що з урахуванням
специфічної правової природи, законодавець оперує словосполученням
«забезпечуються стипендіями»;
(3) аналіз Типової угоди № 06075
від 01.09.2006 свідчить, що на випускника покладено обов`язок
відшкодувати саме вартість навчання.
Вартість навчання - це вартість тих
послуг, які надаються студенту в навчальному процесі. У законодавстві, чинному
на момент виникнення спірних правовідносин, відсутній термін «витрати
замовника».
Стипендія (лат. stipendium - оклад)
- постійна чи тимчасова грошова виплата, що надається регулярно (зазвичай
щомісяця) учням і студентам середніх спеціальних та вищих навчальних закладів.
Стипендія є матеріальною підтримкою (утримання) студента у вигляді грошових
виплат. Якщо вартість навчання є витратами закладу освіти, то стипендія
сплачується студенту.
Таким чином, до структури всіх
витрат, передбачених п.21 Порядку працевлаштування випускників державних
вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалася
за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 №367, отримана студентом стипендія не входить.
Тобто, стипендію не можна вважати
ані витратами, ані вартістю навчання. Тому її стягнення з випускника, який не
працював за направленням після закінчення вузу, не можливе. Тим більш неможливе
стягнення персональної стипендії під час навчання, яка виплачується за особливі
досягнення студента і представляє собою грошову виплату за результати навчання.
Тому отримана випускником вищого
навчального закладу під час навчання академічна стипендія не входить до складу
витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові у разі
неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи
за призначенням.
✅Постанова ВП ВС від 26.01.2021 у
справі № 607/3693/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98483111
34. Згідно із статтею 53
Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і
безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної,
вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної,
повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і
післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та
пільг учням і студентам (ч.3 ст.53 Конституції України).
35. Відповідно до ч.1 ст.54 Закону України від 17.01.2002 № 2984-III «Про вищу освіту» (в
редакції, чинній на дату укладення угоди від 01.09.2006, далі -Закон
про вищу освіту 2002 року) особи, які навчаються у вищих навчальних закладах,
мають право на призначення стипендій. Абзац 2 ч.2 цієї ж статті
передбачав, що студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання
стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на
навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.
36. Абзац 5 ч.6 ст.64 Закону про вищу освіту 2002 року визначав, що особи, які успішно
навчаються у вищих навчальних закладах державної або комунальної форми
власності за денною (очною) формою навчання за кошти державного або місцевого
бюджету, забезпечуються стипендіями у розмірі не менше ніж два
неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Порядок призначення і виплати
стипендій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
37. Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (в
чинній редакції далі - Закон про вищу освіту 2014 року) особи, які навчаються у
закладах вищої освіти, мають право на призначення стипендій (п.11).
38. Частина друга цієї ж статті
Закону про вищу освіту 2014 року визначає, що особи, які навчаються у закладах
вищої освіти за денною формою навчання за рахунок коштів державного або
місцевих бюджетів, мають право на отримання академічних та соціальних стипендій
у встановленому законодавством порядку.
39. Відповідно до ч.4 цієї ж статті Закон про вищу освіту 2014 року соціальні стипендії призначаються
студентам (курсантам) закладу вищої освіти в порядку, встановленому КМУ. Академічні стипендії призначаються особам, які досягли
значних успіхів у навчанні та/або науковій діяльності згідно з критеріями,
встановленими КМУ. Частка студентів (курсантів), які
мають право на отримання академічних стипендій, встановлюється вченою радою
закладу вищої освіти у межах визначеного КМУ загального
відсотка студентів (курсантів), які мають право на отримання академічних
стипендій, та стипендіального фонду. Студентам (курсантам) закладів вищої
освіти, які мають право на отримання соціальної стипендії і набувають право на
отримання академічної стипендії, надається один вид стипендії за їхнім вибором.
40. Частина 5 ст.62 Закон
про вищу освіту 2014 року визначає, що розмір академічної та соціальної
стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюються КМУ.
41. Стаття 51 Закону України від 23.05.1991 №1060-XII «Про освіту» (в редакції, чинній на дату укладення
угоди від 01.09.2006, далі - Закон про освіту 1991 року) передбачала,
що вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори,
аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на
призначення стипендій; забезпечення стипендіями, в порядку, встановленому
КМУ.
42. Частина 1 ст. 53 Закону
України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» (в чинній редакції
далі - Закон про освіту 2017 року) передбачає, що здобувачі освіти мають право
на забезпечення стипендіями у порядку, встановленому КМУ.
43. Відповідно до п.4 Порядку
призначення і виплати стипендій, затвердженого ПКМУ від 12.07.2004 №882 «Питання стипендіального забезпечення» (в
редакції, чинній на дату укладення угоди від 01.09.2006, далі
-Порядок призначення і виплати стипендій) особам, зазначеним у п.1 Порядку
призначення і виплати стипендій, можуть призначатися академічні або соціальні
стипендії, а окремим категоріям цих осіб можуть призначатися одночасно
академічні і соціальні стипендії.
44. Відповідно до п.1 Порядку
призначення і виплати стипендій його дія поширюється на осіб, які навчаються у
навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду
державного бюджету, у навчальних закладах, що перебувають у власності
АРК, та комунальних навчальних закладах за рахунок
коштів відповідних бюджетів.
45. Пункт 6 Порядку призначення і
виплати стипендій передбачав, що соціальні стипендії призначаються студентам і
курсантам, які потребують соціального захисту та яким за підсумками навчання не
призначена академічна стипендія. Підставою для призначення соціальної стипендії
є наявність в особи права на отримання державних пільг і гарантій, установлених
законами для відповідних категорій громадян.
46. Пункт 1 Порядку призначення і
виплати стипендій (в чинній редакції, далі - чинна редакція Порядку призначення
і виплати стипендій) передбачає, що його дія поширюється на осіб, які
навчаються у навчальних закладах або наукових установах (далі - навчальні
заклади) за державним (регіональним) замовленням за рахунок коштів загального
фонду державного (відповідного місцевого) бюджету, зокрема, студентів денної
форми навчання вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації (наукових
установ) (далі - студенти) (підпункт 2).
47. Відповідно до п.4 чинної
редакції Порядку призначення і виплати стипендій особам, визначеним пунктом 1
цього Порядку, призначаються такі стипендії:
1) академічні, зокрема, особам,
зазначеним у п.п.2 п.1 цього Порядку - за результатами навчання у
закладах вищої освіти (наукових установах);
2) соціальні - на підставі законів,
що встановлюють державні пільги і гарантії щодо призначення соціальних
стипендій для окремих категорій громадян.
48. З наведених норм випливає, що
студентам, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти
державної або комунальної власності, призначається академічна стипендія за
результатами навчання з урахуванням критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів
України, або соціальна стипендія - як частина державних пільг і гарантій.
49. Таким чином, витрати на виплату
академічної стипендії включаються до витрат на підготовку за державним
замовленням одного фахівця.
50. Згідно з п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті
заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги,
стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я
або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до
існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно,
за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку
набувача.
51. Отже, стипендія, надана
фізичній особі як засіб до існування, належить до особистих майнових виплат,
яка виплачується громадянинові і не підлягає поверненню.
52. Водночас академічна стипендія
призначається студентам як засіб заохочення академічної успішності і не ставить
на меті забезпечення студента засобами для існування, на відміну від соціальної
стипендії, яка призначається студенту саме як частина державної допомоги, тобто
надається саме як засіб до існування.
53. Враховуючи викладене, ВП ВС зазначає, що академічні стипендії, які сплачуються
студентам закладів вищої освіти, належать до категорії витрат на навчання таких
студентів, які за наявності на те підстав підлягають компенсації замовникові
відповідного навчання.
122.Отриману випускником вищого
навчального закладу під час навчання академічну стипендію слід вважати такою,
що входить до складу витрат, які випускник такого закладу має компенсувати
замовникові його навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням
або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням
(зокрема, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник
направлений за розподілом).
123.Зобов`язання випускника вищого
навчального закладу щодо повернення здійснених на навчання витрат, які
випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі його
неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи
за призначенням (зокрема відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди
випускник направлений за розподілом) є мірою цивільно-правової відповідальності
цього випускника і водночас, способом захисту майнових прав та інтересів
замовника навчання.
124.До спірних правовідносин між випускником вищого навчального закладу та замовником його навчання щодо повернення здійснених витрат на це навчання підлягає застосуванню відповідна норма ст.52 Закону України «Про освіту», чинна на момент виникнення між відповідними випускником та вищим навчальним закладом правовідносин щодо навчання випускника, якщо відповідна міра цивільно-правової відповідальності передбачена укладеним договором про надання освітніх послуг.
Немає коментарів:
Дописати коментар