ПРО ДОБРОСОВІСНІСТЬ ТА НЕДІЙСНІСТЬ СВІДОЦТВА УКРАЇНИ НА ЗНАК ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

 

Постанова КЦС ВС від 17.11.2021 в справі № 757/30424/18

https://reyestr.court.gov.ua/Review/101240543

Торговельна марка – це будь-яке позначення або їх комбінація, які придатні для вирізнення товарів (і/або послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (і/або послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

В основу поняття торговельної марки закладено декілька основних характеристик: по-перше, торговельна марка розуміється як позначення, тобто певний символ. Причому цими позначеннями можуть бути зокрема, слова, власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів; по-друге, торговельна марка є таким позначенням, яке здатне вирізнити з маси однорідних товарів (послуг) певні товари (послуги).

Основною спрямованістю торговельної марки є «індивідуалізація» товарів та послуг. В цьому проявляється її дистинктивний (розрізняльний) характер, який оцінюється стосовно тих товарів і послуг, для яких торговельна марка реєструється. Тобто, те чи інше позначення, яке здатне породжувати асоціативні образи з певним товаром або послугою.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність свідоцтва України на знак для товарів і послуг як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою.

Суб’єктом, який може звертатися із позовом про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг може бути будь-яка заінтересована особа, оскільки у статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не встановлено певних кваліфікуючих вимог до особи, яка звертається з відповідною вимогою.

Проте очевидно, що особа яка заявляє вимогу про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, сама має діяти добросовісно, не допускати зловживання правом, зокрема й на реєстрацію певного позначення як знаку для товарів та послуг не з метою індивідуалізації товарів та послуг, а з метою перешкоджання іншому суб’єкту у використанні певного позначення.